Б-г наказує Авраму: “Іди з землі твоєї, з батьківщини твоєї і з дому батька твого – в землю, яку Я тобі покажу!”
Саме там, каже Вс-Вишній, він стане великим народом. Аврам і його дружина Сарай разом з його племінником Лотом вирушають у землю Кнаан, де Аврам зводить жертовник Вс-Вишньому і продовжує поширювати серед людей знання про Єдиного Б-га.
Голод, що вибухнув, змушує Аврама вирушити до Єгипту, де він і Сарай називають себе братом і сестрою, завдяки чому Аврам уникає загибелі, але прекрасну Сарай забирають до палацу фараона. Кара, послана згори, не дозволяє йому доторкнутися до Сарай і змушує його повернути її Авраму і як компенсацію обдарувати його золотом, сріблом і стадами худоби.
Після повернення в землю Кнаан Лот відокремлюється від Аврама і поселяється в розбещеному місті Содом. Там він опиняється в полоні, коли війська месопотамського царя Кедарлаомера та його трьох союзників завойовують п’ять міст-держав долини Содому. Аврам із невеликою групою соратників вирушає в погоню, щоб визволити свого племінника, розбиває чотирьох царів і отримує слідом за тим благословення від Малки-Цедека, царя Шалема (Єрусалима).
Б-г укладає з Аврамом союз, у якому йому обіцяють потомство, пророкують вигнання і поневіряння єврейського народу, а Святу Землю присвячують народу Ізраїлю як вічну спадщину.
Через десять років після приходу в землю Кнаан все ще безплідна Сарай каже Авраму одружитися з її служницею Агарі. Завагітнівши, Агар втрачає повагу до своєї пані, а потім тікає, коли Сарай поводиться з нею суворо. Ангел велить їй повернутися і повідомляє, що її син стане родоначальником численного народу. На 86 році життя Аврама Агар народжує йому сина Ішмаеля.
Тринадцять років по тому Б-г змінює ім’я Авраама на Авраам (“батько безлічі народів”), а ім’я Сарай на Сара (“володарка”) і обіцяє, що в них народиться син, якого вони повинні будуть назвати Іцхак (“розсміється”), від якого походить великий народ, з яким Б-г укладе Свій особливий союз.
Авраам отримує наказ зробити обрізання собі та домочадцям, а також заповідь обрізати своє потомство як “знак союзу між Мною і тобою”.
