Історія

Будинок щастя Романа Вальмана

30 Тішрея 5786 (Жов 22, 2025) | Історія, С

У лютому 1937 року на ДКХЗ ім. Орджонікідзе був направлений новий технічний директор, або головний інженер Роман Аронович Вальман. Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, за його плечима були посади технічного директора Алчевського коксохімічного заводу, головного інженера харківського тресту «Союз-Кокс», закордонні відрядження до Франції та Німеччини. Крім того, Роман Аронович був членом редколегії журналу «Кокс і хімія», був автором статей з коксохімії. Таким чином, це був досвідчений фахівець з високою репутацією вченого-виробничника. На момент його призначення коксохімічний завод ім. Орджонікідзе вважався новітнім і передовим підприємством. І тому переведення Вальмана до Дніпродзержинська можна було розцінювати і як чергове підвищення, і як сходинку-трамплін для нового стрибка по службових сходах. Ще будучи студентом, Роман Вальман одружився з Матильдою Ягліною, випускницею Єлизаветинської жіночої гімназії Ростова-на-Дону. Матильда народила Роману двох дочок – Неллі та Людмилу. На день народження Роман завжди дарував дружині кошик хризантем. Він добре знав літературу, поезію, був артистичним, пародіював, у 1920 році працював у газеті «На сторожі революції». З дитинства знаючи ідиш, досконало оволодів французькою та німецькою мовами. Дружина Вальмана Матильда Володимирівна брала активну участь у русі дружин ІТП Наркомтяжпрому, і на Всесоюзній нараді 1936 року була премійована Орджонікідзе велосипедом. Змушена перебувати поруч зі своєю мамою Вірою, вона не могла...

Сьогодні День пам’яті жертв Бабиного Яру

7 Тішрея 5786 (Вер 29, 2025) | Історія, С

29 вересня українці вшановують пам'ять жертв Бабиного Яру, де нацисти розстріляли близько 100 тисяч людей у 1941-1943 роках. Сучасна російська агресія в Україні викликає паралелі з нацистськими злочинами, зокрема через обстріл Бабиного Яру в березні 2022 року. На честь пам'яті про цю страшну трагедію в музеї синагоги “А Ідише Нешуме” (“Єврейська душа”) благодійного центру “Бейт Барух” і синагоги “Бейт Реувен” (м. Кам'янське) відбулась церемонія запалювання свічок пам'яті біля меморіалу “Голокост у Кам'янському”. ДЕТЯМ, РАССТРЕЛЯННЫМ В БАБЬЕМ ЯРУ Они могли б расти и стать учёными, Писать стихи и разводить сады... Жизнь оборвали выстрелами. Чёрная Земля впитала алый цвет беды. Им было три, четыре, семь, одиннадцать, И столько же осталось навсегда, И мне из плена памяти не вырваться, Я там была. Мне снится иногда: Бреду в колоннах улицами дымными, Стою в грязи у яра на краю, И, кажется, я знаю всех по имени, По голосам, по взглядам узнаю. И кружат, распластавшись, мысли-беркуты, Курок решает : жить или не жить... Теперь им карамельки даже некуда Дрожащею рукою положить. Стон тех детей сильней землетрясения! Но, ни одной слезинки не простив, Всё вынесший -- и смерти, и гонения Народ многострадальный всё же жив. (2000 р., Ганна Купрій — член єврейської громади Кам'янського, член Спілки письменників України) [gallery columns="2" size="full"...

Дню пам’яті та примирення присвячується

10 Іяра 5785 (Тра 8, 2025) | Історія, Громада, Новини, С

Україна продовжує традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам'яті та примирення. Ці дні присвячені пам'яті тих понад 80 мільйонів людей, чиє життя було обірвано насиллям світового масштабу – усім загиблим і усім тим, хто вижив та пройшов через усі кола пекла Другої світової війни. Саме в ці дні з'явилася публікація члена єврейської громади Кам'янського Євгена Коломойського, в якій він згадує про своїх рідних в ті воєнні роки: ”Перебираючи фотографії із сімейного архіву, я зупинив погляд на фото Коломойської Еміль Львівни із сином Льовою у військовій формі. Еміль Львівна була дружиною Рувима Коломойського, рідного брата мого діда по батьківській лінії. Рувим Семенович Коломойський вже наступної доби після початку вторгнення на радянську територію військ гітлерівської Німеччини вступив на службу військлікарем евакогоспіталю №1797 (ЕГ 1797). Разом із ним пішла добровольцем на військову службу й Еміль Львівна. Евакогоспіталь №1797 був сформований у м.Дніпродзержинську (нині Кам'янське) 23.06.1941р. Його начальником став військовий лікар 3-го рангу Лев Матвійович Прупес. У той самий госпіталь був призваний і військовий лікар 2-го рангу Арон Маркович Гурвич. Так війна звела разом 3-х лікарів з одного міста: Гурвича А.М., Коломойського Р.С., Прупеса Л.М. Евакогоспіталь №1797 не належав до жодної військової частини. Він був самостійною військовою одиницею Окремої Приморської армії, що обороняла Крим і Кавказ. (За...

Сьогодні – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

27 Тевета 5785 (Січ 27, 2025) | Історія, Громада, Новини, С

27 січня відзначається як Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту (International Holocaust Remembrance Day) відповідно до резолюції № 60/7 від 1 листопада 2005 року, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН. Ініціаторами ухвалення документа виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія, Україна, США, а їхніми співавторами – ще понад 90 держав. Дату обрали у зв'язку з тим, що цього дня 1945 року Радянська армія визволила найбільший нацистський табір смерті Аушвіц-Біркенау, також відомий як Освенцим, – символ Голокосту, де загинуло, за різними оцінками, від 1,5 мільйона до 4 мільйонів осіб. В Україні на державному рівні Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту 27 січня офіційно відзначається з 2011 року. Зазначимо, що в багатьох країнах пам'ять жертв Голокосту відзначають в інші дні. У Франції це 16 липня, день масового арешту євреїв Парижа, у Нідерландах день Голокосту відзначають 4 травня, у Польщі – 19 квітня, у Румунії – 22 жовтня, у Сербії - 22 квітня. У Сполучених Штатах Америки церемонії вшанування жертв Голокосту проводять двічі – 8 травня, у день закінчення Другої світової війни, і в дату, пов'язану з ізраїльським Йом а-Шоа, в неділю до нього або в неділю після, зі спеціальною церемонією в Ротонді Капітолію. В Ізраїлі День Катастрофи і героїзму європейського єврейства (Йом а-Шоа) засновано з ініціативи його першого прем'єр-міністра Давида Бен-Гуріона. Його дату ізраїльський парламент (Кнесет) визначив як 27-е число весняного місяця Нісана, і так його відзначають із 1951...

Голокост у Кам‘янському: музей збирає матеріали

14 Елула 5784 (Вер 17, 2024) | Історія, Музей громади, С

22 серпня 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили місто Дніпродзержинськ (нині Кам'янське). Станом на 23 вересня 1941 року, за результатами перепису населення міста, тут проживало загалом 91 051 особа, зокрема 215 жидів (євреїв). Можливо, хтось приховав свою національність. У газеті "Кам'янські вісті" № 3 від 8 січня 1942 року опубліковано розпорядження поліції: «Усім жидам з'явитися 9 січня до 13-ї години в школу № 25 для евакуації». За переховування євреїв - смерть». До війни на території споруджуваного Баглійського коксохімзаводу були вириті котловани і траншеї. У каналізаційній траншеї і був проведений 9 січня 1942 року (21 Тевета 5702) масовий розстріл євреїв. Розстрілювали цілими сім'ями (2-4 людини), а також дітей. В цій траншеї й надалі розстрілювали групи євреїв, навіть із навколишніх сіл. Після визволення міста спеціальна комісія провела розкопки місць масових поховань. У траншеї Баглійського коксохімзаводу виявлено рештки 305 осіб, зокрема й дітей. У музеї історії міста вважають, що розстріляно 285 євреїв. Всього ж, за офіційними даними, за роки окупації в Дніпродзержинську (Кам'янському) розстріляно 1 069 осіб, зокрема 96 дітей (здебільшого євреїв і циган). Ось список жертв голокосту в Дніпродзержинську (Кам'янському), підтверджений документами та опитуваннями: На жаль, і досі не всі особи встановлені. Тож музей א אידישע נשמה (А Ідише Нешуме) – «Еврейська душа», який створений при благодійному центрі «Бейт Барух» та синагозі «Бейт Реувен» (м....

Свята пам’ять

13 Елула 5784 (Вер 16, 2024) | Історія, С

У радянський період проводилася варварська політика забуття пам'яті, руйнування єврейських кладовищ і будівництва на їхньому місці парків і скверів. Так сталося на початку 60-х років XX ст. і у Дніпродзержинську (нині Кам'янському). Єврейський цвинтар, що розташовувався на місці теперішнього трамвайного ДЕПО, був зруйнований. Поховання частково були перенесені на Жданівське кладовище, цвинтарі Соцмістечка та на Аулах. Але…час минає, родичі похованих виїхали за кордон або самі вже у тому віці, що потребують уваги близьких. За деякими єврейськими могилами немає кому подбати. Так сталося і з похованням Велітовських Любові Яківни та її трьох дочок: Софії, Іди та Бели Григорівних. Чотири могили з єврейського кладовища було перенесено і перезаховано в одну могилу на Жданівському кладовищі. І це не поодинокий випадок для того часу. Завдяки доброму серцю та небайдужості потомків євреїв, рідні яких поховані поряд з Велітовськими, було ініційовано реставраційні роботи. Оновлення пам'ятника здійснено зусиллями єврейської спільноти м. Кам'янське на чолі з Головним рабином міста, реб Леві Іцхаком Стамблером, та з ребецн Діною Стамблер. На фото: могила до реставраційних робіт і після них. [gallery columns="2" size="full"...

Музей синагоги: надходження історичних матеріалів

27 Іяра 5784 (Чер 4, 2024) | Історія, Музей громади, С

Нещодавно в нашому музеї א אידישע נשמה «А Ідише Нешуме» або «Еврейська душа» побувала дуже цікава людина – відомий кам’янський краєзнавець Олександр Слонєвський. Разом з директором музею Лізою Бєлинською та активним учасником проєкту створення музею історії та культури єврейської громади Кам’янського-Дніпродзержинська Леонідом Бройтманом переглянули цікаві матеріали, що розповідають про життя міських євреїв у різні історичні періоди. Багатий дослідницький матеріал, унікальні факти, архівні документи і фотографії розкривають непросте минуле батьків і дідів нинішніх членів громади, дозволяють зазирнути в епоху дореволюційного періоду, 20-30-тих років минулого століття, окупаційного періоду 1941-1943 років, а також окремих видатних персоналій того часу і часів відродження єврейської громади Кам’янського. Усі ці документи вимагають ретельного опрацювання та обов’язково увійдуть до відповідних розділів експозиції, яка створюється в нашому музеї «А Ідише Нешуме», що працює при благодійному центрі «Бейт Барух» та синагозі «Бейт Реувен» (м. Кам’янське). [gallery size="full"...

Музей синагоги: маємо власне ім’я

13 Іяра 5784 (Тра 21, 2024) | Історія, Музей громади, С

Музей, який створюється при благодійному центрі «Бейт Барух» та синагозі «Бейт Реувен» (м. Кам’янське), відтепер має власне ім’я. א אידישע נשמה (А Ідише Нешуме), що означає «Єврейська душа». Таку назву затвердили засновники, реб Леві та Діна Стамблер. І це ім’я справді передає основну місію музею – зберегти єврейську спадщину Дніпродзержинська-Кам'янського, об’єднати покоління, передавши її надбання нинішнім та майбутнім членам громади. Долучитися до поповнення музейних фондів може кожен. Якщо у Вашій родині зберігаються старовинні предмети релігійного спрямування, духовна єврейська література, тексти релігійного змісту, надруковані або написані від руки сойфером, кіпи, мезузи, свічники, таліти або інші предмети єврейської релігії або обрядового одягу, звертайтеся за телефонами: (068) 576-77-07, (067) 640-18-08. Пишіть: school.oravner@gmail.com Або приходьте: вул. Любавичського Ребе, 5 (понеділок, середа, четвер з 10:00 до 14:00). А ще ми продовжуємо роботу над створенням генеалогічних дерев членів громади. Тож якщо Ви або Ваші родичі володіють відомостями про життя євреїв Кам'янського в різні історичні періоди, прохання поділитись з нами цією унікальною інформацією. Також ми будемо раді старовинним фотографіям єврейських родин, світлинам кам’янських синагог (по вул. Поштовій та вул. Василівській), предметам і документам, що пов’язані із релігійною складовою життя євреїв міста. Чекаємо на Вас! [gallery columns="2" size="full"...

Музей синагоги: і знов поповнення колекції

5 Іяра 5784 (Тра 13, 2024) | Історія, Музей громади, С

Активний член нашої громади Сергій Гаврилов передав до музею фотографії членів своєї сім'ї. Сергій Миколайович народився, виріс, навчався та працював у Дніпропетровську (тепер місто Дніпро). Дуже цікаво розповідає про себе: у підлітковому віці захопився дитячою залізницею, яка у 50-х роках минулого століття була побудована в одному з парків обласного центру. І понині вона працює й майже щовесни урочисто відкриває сезон. Багато років Сергій Гаврилов працював на Придніпровській залізниці, а також на відомому далеко за межами нашої країни підприємстві “Південмаш”, мав зустрічі з багатьма дуже цікавими людьми, серед яких було й чимало видатних спеціалістів-євреїв. А 7 років тому переїхав до Дніпродзержинська-Кам'янського. І відтоді став активно відвідувати благодійний центр “Бейт Барух” і синагогу “Бейт Реувен”. Днями Сергій Гаврилов доповнив колекцію музею дуже цікавим експонатом. Як ви вважаєте, що за прилад зображений на фото? Напевно, далеко не всі молоді люди, а тим паче діти, розберуться, для чого він потрібен і як ним користуватися. А ось в епоху, коли не в кожному будинку був телевізор, саме фільмоскоп дозволяв перетворювати кімнату на майже справжній домашній кінотеатр. Треба було лише обрати білу стіну або зробити екран із простирадла, вимкнути світло та заправити обрану плівку в апарат… Для того покоління це було неперевершене задоволення – в родинному колі розглядати картинки, що з’являлися на стіні! Фільмоскоп та цілу коробку діафільмів до музею передав Сергій...

Музей синагоги: передано родинну реліквію

1 Іяра 5784 (Тра 9, 2024) | Історія, Музей громади, С

Днями наш музей поповнився реліквією, яка довгий час зберігалася в родині Пабілер-Слєти-Потапових. Це військові нагороди і особисті речі Володимира Пабілера. А передала їх до музею наш член громади Альона Слєта. Народився він 5 липня 1973 року в Дніпропетровську, потім переїхав до Ізраїлю і пішов в армію. Служив у військах, що відповідають за справність усього військового обладнання, яке перебуває на складах і залишає його. Володимир Пабілер (другий зліва) біля Стіни Плача, Ізраїль. На превеликий жаль, 7 листопада 1999 року, виконуючи бойове завдання, Володимир загинув від рук палестинських бойовиків поблизу міста Дімона. Місце загибелі Володимира Пабілера. На той час йому було лише 26 років. Посмертно Володимиру присвоєне звання старшого сержанта. Похований в Ізраїлі на цвинтарі Героїв країни. А на Батьківщині рідні створили куточок, де турботливо зберігають його фотографії, улюблену гітару Володі, прапор країни, де загинув герой та інші пам'ятні речі. Як нам вдалося з’ясувати, слон був шевроном Центрального штабу з перевезень військового обладнання. У 2015 році слона поміняли на коня і зараз такого шеврона в ЦАХАЛі немає. Таку «плату» зі значками в Ізраїлі вручають близьким загиблого воїна, її несуть за труною. Відтепер ця сімейна реліквія стане частиною музейної експозиції в розділі, який розповідатиме про наших земляків, що відзначились в інших країнах...