Останній розділ Тори “Везот-Абраха” перераховує благословення, які Моше дав кожному з дванадцяти поколінь Ізраїлю перед своєю смертю.
Вторячи благословенням, які Яків дав своїм синам п’ять поколінь тому, Моше наділяє кожне з поколінь своєю індивідуальною роллю всередині спільності народу Ізраїлю.
Потім у цьому розділі йдеться про те, що Моше піднявся на гору Нево, з вершини якої він побачив Землю Обітовану. “І помер там Моше, раб Б-жий, у землі Моавитській, за словом Б-га… І ніхто не знає місця поховання його до цього дня”. Тора завершується словами: “І не було більше пророка в Ізраїлі, як Моше, якого Б-г знав віч-на-віч, за всіма знаменнями і чудесами… і за рукою сильною, і за кожним дивом великим, що зробив Моше перед очима всього Ізраїлю.
