Глава «Ніцавім» містить у собі деякі з найбільш фундаментальних принципів іудаїзму.
Єдність народу Ізраїлю: «Ви всі стоїте сьогодні перед Всевишнім – глави поколінь ваших, старійшини і наглядачі, кожен єврей; діти, дружини і прибулець, який у стані твоєму; від дроворуба до водоноса».
Прийдешнє Позбавлення: Моше попереджає про Вигнання і про спустошення Країни, яке настане внаслідок того, що народ Ізраїлю залишить закони Всевишнього. Але потім він пророкує про те, що в кінцевому підсумку «звернешся ти до Всевишнього, і поверне Всевишній вигнанців твоїх, і знову збере тебе з усіх народів. Навіть якщо будуть вигнанці твої на краю неба – і звідти збере, і звідти візьме тебе, і приведе тебе в країну, що її опанували твої батьки».
Практичне значення і неминуща актуальність Тори: «Заповідь же ця, яку даю тобі сьогодні, не прихована вона від тебе і не далека вона. Не на Небесах вона… І не за морем вона… Але дуже близько до тебе слово це: на устах твоїх воно і в серці твоєму, щоб виконувати його».
Свобода вибору: «Дивись, пропоную Я тобі сьогодні життя, і добро, і смерть, і зло, бо заповідав Я тобі сьогодні любити Всевишнього, йти шляхами Його, і дотримуватися заповідей Його… Життя і смерть запропонував я тобі, благословення і прокляття – обери ж життя!»
Розділ «Вайелех» («І пішов…») описує події останнього дня земного життя Моше. «Сто двадцять років мені сьогодні», – каже він народу, – »і я не можу більше виходити і входити…» Моше робить Йеошуа своїм наступником, записує (або завершує записувати) всю Тору на сувої, який вручає левитам для збереження в ковчезі Завіту.
Дається заповідь загальних зборів: кожні сім років, у свято Суккот першого року циклу шміти, увесь єврейський народ: чоловіки, жінки й діти – мали збиратися в Єрусалимському Храмі, де цар мав читати для них Тору.
Розділ завершується пророцтвом про те, що народ Ізраїлю порушить заповіт Всевишнього, через що Б-г сховає лик Свій від них, але що остаточно їхніми нащадками Тора не буде забута ніколи.
