У ДНІ СВЯТА СУККОТ (15-21 ТІШРЕЯ), ЯКЕ НАЗИВАЄТЬСЯ “ЧАС НАШОЇ РАДОСТІ”, ЄВРЕЇ ЖИВУТЬ У ВКРИТИХ ГІЛКАМИ ТИМЧАСОВИХ БУДІВЛЯХ, ЗВАНИХ “СУККА”, У ЯКИХ БЕНКЕТУЮТЬ І СЛАВЛЯТЬ ВС-ВИШНЬОГО ВСІ СІМ ДНІВ СВЯТА.
Що таке Суккот?
Якщо початок місяця Тішрей пройнятий атмосферою покаяння, прагнення духовно піднести себе і піднятися до Б-жественного, то друга частина місяця має інше значення – привнести Б-жественне у світ, перейнятися всім, що Ним заповідуважено, до такої міри, щоб це викликало велику радість. І в цьому – головний сенс свята Суккот, яке називається “Час нашої радості”.
Ідея сукки в тому, щоб, як сказано в Писанні, “на всіх шляхах твоїх ти пізнавав Його”, тобто щоб будь-які справи єврея, не тільки молитва і вивчення Тори, а й навіть звичайнісінькі, були пов’язані з Вс-Вишнім. Адже навіть коли людина спить або їсть у сукці, вона виконує Його заповідь, і навіть йдучи з неї, вона пов’язана з цією міцвою…
Один із найважливіших законів Суккот – міцва “чотирьох рослин”, коли з’єднують разом лулав – довгу гілку фінікової пальми, яка не розпустилася, етрог – цитрон, адассім – гілочки пахучої миртової мирти й аравот – гілки скромної верби та вимовляють над ними особливе благословення. Символіка цієї заповіді пов’язана з поєднанням властивостей цих рослин: смаку і запаху. Смак символізує внутрішню гідність, набуту завдяки вивченню мудрості Тори. Запах, що поширюється рослиною, символізує діяння людини: виконання Закону і допомогу ближнім.
Етрог
Як етрог поєднує приємний смак і чудовий аромат, так і серед народу Ізраїлю є люди, які глибоко вивчили Тору і виконують всі заповіді.
Лулав
Як фініки мають приємний смак, але позбавлені запаху, так і в народі Ізраїлю можна знайти тих, хто вивчає Тору, не роблячи добрих справ.
Адассім
Як мирт має чудовий аромат, але не смак, так і серед народу Ізраїлю є такі, хто творить добрі справи, але не вивчає Тору.
Аравот
Як верба позбавлена смаку і запаху, так і серед євреїв є ті, хто не вивчає Тору і не робить добрих справ.
Таким чином, внутрішній сенс цієї міцви – в об’єднанні всіх євреїв, якими б вони не були.
Останній день свята Суккот називається Ошаана-Раба. Цього дня читають кілька молитов – Ошанот, беруть до рук гілки верби, також звані Ошанот, і обходять сувій Тори, що лежить на узвишші в центрі синагоги, сім разів, подібно до того, як священики в Храмі обходили цього дня жертовник.
В Ошаана-Раба на Небесах “закриваються” всі особисті справи, розпочаті в Рош-аШоне. У Сукот Вс-Вишній судить не кожного окремо, а весь світ загалом, вирішуючи, скільки дощу випаде цього року, скільки плодів принесуть дерева, яким буде врожай.
У сьомий день свята остаточний вирок скріплюється печаткою. Тому Ошаана-Раба частково нагадує Йом-Кіпур. Як і в Йом-Кіпур, цього дня особливо важливі каяття і молитва.
