20 АВА ЄВРЕЇ В УСЬОМУ СВІТІ ВІДЗНАЧАЮТЬ 81-ШУ РІЧНИЦЮ ВІДХОДУ З МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТУ (ЙОРЦАЙТ) РАБІ ЛЕВІ-ІЦХАКА ШНЕЄРСОНА, БАТЬКА ЛЮБАВИЧСЬКОГО РЕБЕ МЕНАХЕМА-МЕНДЕЛА ШНЕЄРСОНА, ЯКИЙ БУВ ГОЛОВНИМ РАБИНОМ КАТЕРИНОСЛАВА-ДНІПРОПЕТРОВСЬКА В 1909-1939 РОКАХ І ЯКОГО ВВАЖАЮТЬ ЗАСНОВНИКОМ СУЧАСНОЇ ЄВРЕЙСЬКОЇ ГРОМАДИ МІСТА.
Раббі Леві-Іцхак (реб Левік) Шнеерсон народився 18 Нісана 5638 (1878) року в містечку Подобранка неподалік від Гомеля. Його родовід сягає третього Любавичського Ребе, Цемах-Цедека. Раббі Леві-Іцхак навчався у свого діда, рабина в Подобранці, рава Йоеля Хайкіна, отримав сміху рабина від раббі Хаїма з Бріска та раббі Еліягу-Хаїма з Лодзі. У 1909 році, у віці 31 року, раббі Леві-Іцхак був запрошений на посаду рабина громади Катеринослава.
Після революції раббі Леві-Іцхак, за збігом обставин, став одним із лідерів боротьби з передовим загоном червоного атеїстичного терору — Євсекцією. У 30-ті роки в Мінську відбувся з’їзд, у якому взяли участь 32 рабини. Як і слід було очікувати, з’їзд виступив із заявою про відсутність дискримінації віруючих і служителів культу в СРСР. А ось аналогічний з’їзд в Україні провалився через відмову раббі Леві-Іцхака підкоритися гонителям віри.
Уже в ті роки реб Левік прославився як праведник і великий знавець Тори. Про нього розповідали історії, що стали легендарними. Наприклад, ось така: одного разу пізно вночі у двері його будинку постукали. На порозі стояла перелякана жінка.
«Ребе, ви мусите нам допомогти, моя дочка виходить заміж. Невже нова сім’я розпочнеться без єврейського весілля, без хупи».
Опівночі раббі Леві-Іцхак і його дружина, ребецн Хана, запросили надійних людей. Не вистачало ще одного, десятого єврея — адже без міньяну не прийнято (хоча й можна) ставити хупу. У тому ж будинку, поверхом вище, мешкав єврей, який був головою будинкового комітету, а за сумісництвом — і донощиком, приставленим до реб Левіка. Саме його раббі й запросив як десятого! Весілля відбулося без музики, без застілля, хупою слугувала скатертина, натягнута за чотири кути. Сім’я розпочала своє життя за всіма правилами. Рано-вранці, ще затемно, гості почали розходитися. Щасливі наречений і наречена з матір’ю пішли — на них чекало ще сім святкових днів, які вони також таємно відсвяткують вдома. А реб Левік повернувся до своїх повсякденних обов’язків.
Ця історія була б неповною без однієї, аж ніяк не другорядної подробиці. Що сталося з головою будинкового комітету, з тим самим «десятим» євреєм? З того самого дня він став відданим учнем реб Левіка. Незабаром він остаточно повернувся до єврейства і ще не раз виручав раббі Леві Іцхака, заступаючись за нього перед владою. На жаль, його заступництво теж не завжди допомагало: раббі Леві-Іцхак зрештою був засланий до Казахстану, де й помер.
До місця заслання, у віддалене казахське селище Чілі, реб Левік дістався дощової ночі. Прихистку йому надав єврей-кравець, засланий у ці краї вже дуже давно. У першій телеграмі до дружини він просив надіслати йому найнеобхідніше: таліт, тфілін, книги. Посилка надійшла швидко, вже через три тижні. У ній було й трохи продуктів, що було дуже доречно: у Чілі засланці голодували, як, втім, і в інших місцях.
П’ять років заслання добігали кінця, але рабин, як і інші, що відбули заслання, мав обмежений вибір місця проживання. Місто, де він прожив тридцять років, Катеринослав, спорожніло: єврейська громада розпалася, із родини рабина там теж нікого не залишилося. Друзям і шанувальникам реб Левіка вдалося домогтися переведення засланця до Алма-Ати.
У ці важкі роки реб Левік написав серію книг, виданих згодом: «Лікутей Леві-Іцхак» — коментарі до книг «Танія» та «Зогар», «Торат Леві-Іцхак» — коментарі до Талмуду.
У ніч на 20 Ава 1944 року він прокинувся і попросив води, щоб обмити руки. Коли воду принесли, він сказав:
«Треба перебиратися на той бік».
Це були його останні слова. Він помер 20-го дня місяця менахем-ав 5704 (1944) року в Алма-Аті й там же був похований на місцевому кладовищі.
Докладніше про життя родини раббі Леві Іцхака в роки репресій можна дізнатися з «Мемуарів ребецн Хани».
