У кожної старої світлини є своя душа і таємниця. Нещодавно до музею історії та культури єврейського народу «А Ідише Нешуме» («Єврейська душа») активний член громади Любов Карп принесла унікальний великий знімок — на ньому зображений згуртований, усміхнений колектив одного з Будинків побуту нашого міста радянських часів. На жаль, час не зберіг для нас ані точного року, коли було зроблено цей кадр, ані імен більшості людей, які на ній зафіксовані. Сьогодні ми пропонуємо вам разом розплутати цю історичну загадку, а заразом — згадати, як народжувалася й чим дихала служба побуту у Дніпродзержинську (нині Кам’янському). На початку 1970-х років в центрі нашого міста за типовим проєктом архітектора Самуїла Мироновича Вайнштейна відкрилися одразу два Будинки побуту: Будинок побуту № 1 (нагорі сучасного проспекту Шевченка/колишньої Сировця) — той самий, що уславився знаменитим монументальним розписом «Новий побут» від подружжя художників Любові та Михайла Келлерів. Будинок побуту № 2 (неподалік центральної площі). Там були різні майстерні та перукарня на першому поверсі. Городяни добре пам'ятають ці заклади. Такі триповерхові будинки зводилися із великих залізобетонних блоків, мали дуже просту форму, великі вікна та неонові вивіски. Там можна було відремонтувати все — від парасольки та телевізора до ювелірних виробів. Наприкінці квітня 1978 року естафету підхопив грандіозний та ультрасучасний Центральний Будинок побуту «Лада». Він...
