Тижнева глава

Сара помирає у віці 127 років і Авраам ховає її в печері Махпела в Хевроні, яку він купує у хітійця Ефрона за 400 срібних шекелів. Авраам посилає свого слугу Еліезера в Харан, щоб той знайшов там дружину для Іцхака. Підійшовши до Харана, зупинившись біля колодязя, Еліезер просить Б-га явити йому знак: коли дівчата прийдуть за водою, і він попросить води напитися, та, що запропонує напоїти також його верблюдів, буде призначена за дружину синові його пана. Рівка, дочка Бетуеля, племінника Авраама, приходить до колодязя, і робить все точно так, як загадав Еліезер. Прийшовши в будинок Бетуеля, Еліезер розповідає історію своєї подорожі. Рівка вирушає разом з Еліезером у Землю Кнаан, де вони зустрічають Іцхака, який вийшов для молитви в поле. Іцхак одружується з Рівкою і, полюбивши її, знаходить розраду після смерті своєї матері. Авраам одружується з Кетурою (Агар), яка народжує йому ще 6 синів, проте Іцхак стає його єдиним спадкоємцем. Авраам помирає у віці 175 років. Іцхак з Ішмаелем ховають його в тій самій печері Махпела, де була похована...

Вс-вишній виявляє себе Моше і обіцяє вивести Ізраїлевих синів з Єгипту, позбавити їх від рабства, врятувати їх і взяти собі вибраним народом біля гори Синай, а також привести їх до Країни, яку Він обіцяв предкам у вічне володіння. Моше та Аарон звертаються кілька разів до фараона, вимагаючи від імені Б-га: "Відпусти народ Мій, щоб вони послужили мені в пустелі!" Фараон щоразу відповідає відмовою. Посох Аарона перетворюється на змія і пожирає чарівні жезли єгипетських чаклунів. Після цього Вс-вышний насилає страти на Єгипет. Води Нілу перетворюються на кров. Полчища жаб заполонюють землю. Воші заводяться у людей та тварин. Зграї диких звірів вторгаються до міст. Домашні тварини гинуть від моря. Нариви покривають єгиптян. Град із вогнем обрушується з небес. І тим не менш — "посилилося серце фараона, і не відпустив він синів Ізраїлевих, як і попереджав Бог...

Б-г наказує Авраму: "Іди з землі твоєї, з батьківщини твоєї і з дому батька твого - в землю, яку Я тобі покажу!" Саме там, каже Вс-Вишній, він стане великим народом. Аврам і його дружина Сарай разом з його племінником Лотом вирушають у землю Кнаан, де Аврам зводить жертовник Вс-Вишньому і продовжує поширювати серед людей знання про Єдиного Б-га. Голод, що вибухнув, змушує Аврама вирушити до Єгипту, де він і Сарай називають себе братом і сестрою, завдяки чому Аврам уникає загибелі, але прекрасну Сарай забирають до палацу фараона. Кара, послана згори, не дозволяє йому доторкнутися до Сарай і змушує його повернути її Авраму і як компенсацію обдарувати його золотом, сріблом і стадами худоби. Після повернення в землю Кнаан Лот відокремлюється від Аврама і поселяється в розбещеному місті Содом. Там він опиняється в полоні, коли війська месопотамського царя Кедарлаомера та його трьох союзників завойовують п'ять міст-держав долини Содому. Аврам із невеликою групою соратників вирушає в погоню, щоб визволити свого племінника, розбиває чотирьох царів і отримує слідом за тим благословення від Малки-Цедека, царя Шалема (Єрусалима). Б-г укладає з Аврамом союз, у якому йому обіцяють потомство, пророкують вигнання і поневіряння єврейського народу, а Святу Землю присвячують народу Ізраїлю як вічну спадщину. Через десять років після приходу в землю Кнаан все ще безплідна Сарай каже Авраму одружитися з її служницею Агарі. Завагітнівши, Агар втрачає повагу до своєї пані, а потім тікає, коли...

Вс-Вишній велить Ноаху, єдиній праведній людині на землі, побудувати гігантський ковчег, оскільки всесвітній потоп зітре всяке життя з поверхні землі. Ковчег же повинен стати притулком для Ноаха і його сім'ї, а також для тварин - по парі від кожного виду. Протягом сорока днів і ночей ллє дощ, і потім вода прибуває ще протягом ста п'ятдесяти днів, аж поки не заспокоюється і не починає спадати. З вікна ковчега, що сів на горі Арарат, Ноах випускає спочатку ворона, а потім кілька разів голуба, щоб "побачити, чи пішла вода з поверхні землі". Коли ґрунт повністю висихає - через 365 днів після початку Потопу - Б-г велить Ноаху і його родині вийти з ковчега і знову заселити землю. Ноах зводить жертовник і приносить жертву Всевишньому. Б-г клянеться більше не знищувати все людство за їхні вчинки і встановлює веселку знаком нового союзу з людством. Ноах отримує згори заповіді, серед яких заборона вбивства і заборона їсти м'ясо або кров ще живої тварини, хоча в принципі м'ясо тварин після Потопу дозволяється людям для вживання в їжу. Ноах насаджує виноградник і п'яніє від вина. Два його сини, Шем і Йафет, прикривають наготу свого батька й отримують слідом за тим благословення Ноаха. Долею Хама, який поглумився над батьком, стає прокляття. Протягом десяти поколінь нащадки Ноаха залишаються єдиним народом з однією мовою та культурою. Потім, повставши проти Творця, вони зводять величезну вежу як символ своєї незламності. Б-г змішує їхню мову, і вони перестають розуміти один одного....

На початку першого розділу Тори розповідається про творіння Б-гом Всесвіту протягом шести днів. У перший день Він створює світло і темряву. Другого дня Він створює небесне склепіння, що відокремлює "верхні води" від "нижніх вод". На третій день суша піднімається над водами, і земля за велінням Вище виробляє трав'яну зелень і дерева. Четвертого дня Творець встановлює розташування сонця, місяця і зірок і наділяє їх функцією служити орієнтирами для відліку часу і світилами. У п'ятий день Він створює птахів і риб. У шостий день - наземних тварин і Людину. У сьомий день Б-г припиняє роботи творіння й освячує його як день спокою. Створивши людину з пороху землі, Б-г вдихає в неї "душу живу". Спочатку створивши людину єдиною істотою, Творець проголошує, що "недобре, щоб людина була одна", і, відокремивши від неї один бік, формує його в жінку, а потім возз'єднує їх союзом шлюбу. Адам і Хава поміщаються в Ган-Еден (Райський Сад) і отримують наказ не їсти від Древа Знання Добра і Зла. Змій спокушає Хаву порушити заборону, і та потім дає плід забороненого дерева також і своєму чоловікові. Унаслідок цього гріха людина позбавляється безсмертя і виганяється з Ган-Едена. Хава народжує двох синів: Каїна та Евеля. Посварившись з Евелем, Каїн вбиває свого брата і в покарання прирікається на вічні поневіряння. У Адама народжується третій син Шет, чий нащадок у десятому поколінні на ім'я Ноах залишається єдиним праведником у світі, що...

Глава "Аазіну" ("Внемліте") називається "піснею".                                  Моше Рабейну проголосив її перед синами Ізраїлю в останній день свого земного життя. Закликаючи у свідки небеса і землю, Моше волає до народу: "Пам'ятай дні давнини, пам'ятай роки всіх поколінь, запитай батька твого, і скаже він тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі..." Як Б-г "знайшов їх у землі пустельній", зробив їх народом-обраним і наділив їх благословенною землею. Пісня Моше також застерігає про пастку, яку приховує в собі достаток: "І розжирів Йешурун, і став брикатися. Розжирів ти, розтовстів, роздався. І залишив він Всесильного, що створив його, і паплюжив Твердиню порятунку свого", - і про страшні наслідки, що настануть, бо в результаті Всевишній "приховає Свій лик від них". Але в кінцевому підсумку він обіцяє, що Б-г "за кров рабів Своїх помститься, і помсту здійснить над ворогами їхніми, і спокутує землю Свою і народ Свій". Розділ завершується велінням Всевишнього Моше зійти на вершину гори Нево, з якої він погляне на Землю Обітовану перед тим, як померти на цій горі.   Любавицький Ребе про главу Аазину Три похвали Розділ Аазину являє собою пісню Моше. Вона оповідає про вчення Б-жого, про народ Ізраїлю і про багато іншого. "БО ЧАСТКА Б-ГА — НАРОД ЙОГО, ЯАКОВ - ОБЛАСТЬ ЧАСТКИ ЙОГО. ЗНАЙШОВ ВІН ЙОГО В КРАЇНІ ПУСТЕЛЬНІЙ..." (Дварим, 32:9). Простий сенс цих слів у тому, що Вс-Вишній знайшов народ Ізраїлю в пустелі. На перший погляд це здається неправильним, адже вже в Єгипті...