Тижнева глава

Моше заповідає народу Ізраїлю призначити суддів і судових виконавців у всіх містах. «До справедливості, до справедливості прагни!» - наказує він їм, застерігаючи проти хабарництва і лицемірства. Усі правопорушення мають бути ретельно розслідувані, а свідчення свідків скрупульозно досліджені. Щонайменше два свідки необхідні для обвинувачення і вироку. У кожному поколінні, каже Моше, будуть учителі, чиїм обов'язком буде витлумачення і роз'яснення Закону - «За вченням, яке вони вкажуть тобі, і за законом, який вони скажуть тобі, чини. Не ухиляйся від того, що вони скажуть тобі, ні вправо, ні вліво». Розділ «Шофтім» також містить заборони ідолопоклонства і чаклунства, закони, що регулюють призначення царя і його поведінку, а також інструкції для створення міст-сховищ, які слугували прихистком для людей, що вчинили ненавмисне вбивство. Також дано багато законів ведення війни: звільнення від служби тому, хто або щойно одружився, або побудував дім, або насадив виноградник, або боїться і «боязкий серцем»; необхідність пропонування мирних умов перед нападом на місто; заборона безглуздого знищення цінностей, прикладом чого слугує заборона зрубувати фруктові дерева під час облоги (у контексті якої лунають відомі слова Тори: «Людина - дерево польове». На закінчення глави слідує заповідь про Егла-Аруфа - особливу процедуру, коли в разі виявлення в полі тіла людини, вбитої невідомими, старійшини найближчого до місця вбивства міста на спокуту здійснюють заклання телиці, що наголошує на...

"Дивись, — каже Моше народу Ізраїлю, — я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття". Благословення, яке настане в нагороду за виконання заповідей Вс-Вишнього, і прокляття — якщо їх порушуватимуть. Ці благословення і прокляття мають бути проголошені на горі Грізім і на горі Ейвал, коли євреї увійдуть у Святу Землю. "У місці, яке обере Г-сподь, щоб оселити там ім'я Своє", має бути зведений Храм. І тільки в ньому, а не в будь-якому іншому місці люди повинні будуть приносити жертви Б-гу. Лжепророки, а також ті, хто спокушають інших на ідолопоклонство, мають бути карані смертю. Місто, цілком зібране на поклоніння ідолам, має бути знищене. Знову повторюється згадка ознак кошерності тварин і риб, і перераховуються некошерні види птахів. Десяту частину врожаю хлібороб повинен приносити в Єрусалим і з'їдати там або ж продавати, а на виручені гроші купувати їжу, яку повинен з'їсти також в Єрусалимі. У певні роки замість цього та сама десятина має бути віддана біднякам. Первістків великої та дрібної рогатої худоби мають приносити до Храму, щоб їхнє м'ясо їли коени. Заповідь благодійності зобов'язує єврея допомогти нужденному побратиму подаянням або позикою. У Суботній рік (що настає раз на сім років) всі борги мають бути прощені. Єврейські раби мають бути відпущені на свободу після шести років служби. Розділ завершується перерахуванням законів трьох свят паломництва — Песах, Шавуот і Суккот — коли кожен повинен постати перед Б-гом у Святому...

Моше розповідає народу Ізраїлю, як він благав Вс-Вишнього дозволити йому увійти у Святу Землю, але Б-г йому відмовив, звелівши натомість зійти на гору і поглянути на Землю Ізраїлю. Продовжуючи "повторення Тори", Моше говорить про вихід з Єгипту і про Дарування Тори, позначаючи їх як безпрецедентні події в людській історії: "Чи траплялося колись щось, як це велике діло, чи чули подібне до нього? Чи чув народ голос Б-га, що говорив із середовища вогню, ... і залишився в живих? Тобі було явлено, щоб ти знав, що Г-сподь є Б-г, немає іншого, крім Нього!" Моше пророкує, що в майбутніх поколіннях народ відвернеться від Б-га, стане служити ідолам, його виженуть зі своєї землі та розкидають серед інших народів. Але там вони шукатимуть Б-га і повернуться до дотримання Його заповідей. Цей розділ також містить повторення Десяти Заповідей і фрагмент "Слухай, Ізраїлю!", що проголошує фундаментальні засади єврейської віри: принцип єдності Б-га ("Слухай, Ізраїлю: Г-сподь - Б-г наш, Г-сподь один!"), заповідь любові до Творця, наказ вивчати Його Тору, а також пов'язати "ці слова" у вигляді тфілін на руку й на голову та начеркати їх у мезузах, які укріплюють на одвірках...

Цього тижня читаються два розділи. На початку розділу «Матот» Моше пояснює закони обітниць і клятв, особливо, стосовно жінок: коли їхній батько або чоловік має право скасувати їхню клятву і коли не має. Потім починається війна проти мід'янитян. Ополчення з 12 тисяч осіб (по тисячі від кожного коліна) громить ворога, вбиває п'ятьох мід'янських царів, усіх чоловіків і чародія Білама, який намагався раніше проклясти євреїв. Моше засуджує командирів за те, що вони залишили в живих жінок, головних винуватиць аморальної поведінки синів Ізраїлю. Після підрахунку і розподілу військових трофеїв начальники тисяч і сотень повідомляють Моше про повну відсутність втрат серед ополченців. На знак подяки Б-гу і на спокуту своїх душ вони приносять у Шатер одкровення золоті вироби. Коліна Гада і Реувена просять дозволу залишитися в Заїорданьї, де є великі пасовища для їхньої численної худоби. Спочатку Моше відмовляє їм, боячись повторення гріха розвідників, але після того, як ті запевняють пророка у своєму твердому намірі вступити до Ерец-Ісроеля, брати активну участь у війнах з хананеями і лише потім повернутися на східний берег Йордану, він погоджується. У розділі «Масей» перераховуються 42 пункти, де народ Ізраїлю розташовувався табором під час мандрівок пустелею: з моменту Виходу і до останньої стоянки в степах Моава біля річки Йордан навпроти Землі Кнаан. Крім того, визначаються кордони Землі Обітованої, і призначаються міста-притулки як притулки і місця вигнання для тих, хто вчинив...

Моше посилає в Землю Кнаан дванадцять розвідників. Через сорок днів вони повертаються, несучи гігантське виноградне гроно, плоди граната і фіги як свідчення достатку і родючості цієї землі. Однак при цьому десять розвідників стверджують, що країна ця населена велетнями, яких євреям ніяк не здолати; тільки Калев і Єгошуа наполягають на тому, що цю землю можна з легкістю завоювати, як про це повелів Б-г. Збентежений розвідниками народ ридає, що краще б їм було повернутися в Єгипет. Вс-Вишній у гніві постановляє, що прихід євреїв у Святу Землю буде відтерміновано на сорок років, протягом яких усе покоління Виходу помре в пустелі. Далі в розділі "Шлах" даються закони про приношення менахот, а також заповідь про відокремлення хали як підношення Б-гу під час замісу тіста. Людина, яка збирала дрова, порушуючи закони Шаббату, карається смертною карою. Вс-Вишній дає заповідь прикріплювати китиці (цицит) до кутів чотирикутного одягу як знак, що нагадує про всі міцви Тори....