Ребецн Хана Шнеерсон народилася 28 Тевета 5640 (12 січня 1880) року в місті Миколаєві. Її батьками були раббі Меїр-Шломо Яновський, який обіймав місце рабина міста Миколаєва, та ребецен Рахель, донька рабина міста Добренка, раббі Іцхака Пушніча.
Тринадцятого Сівана 5660 (10 червня 1900) року вона одружилася із рабином Леві-Іцхаком Шнеєрсоном. У 5669 (1908) році раббі Леві-Іцхак обійняв посаду рабина міста Катеринослава (нині місто Дніпро). Протягом тридцяти років виконання ним посади рабина Катеринослава ребецн стояла з ним поруч у його святій роботі. На додаток до того, що ребецн була обізнана в книгах і була освіченою жінкою, вона добре володіла російською мовою, розуміла людей і вміла з ними спілкуватися. Цим вона зробила чималий внесок в успіх свого чоловіка-рабина і вплив його на євреїв Катеринослава.
У 5699 (1938) році раббі Леві-Іцхак був заарештований за його активні дії зі зміцнення Іудаїзму в радянській Росії. Незабаром його засудили на заслання в місто Чилі – віддалене місто в Казахстані. Одразу після того, як ребецн стало відомо про місцезнаходження її чоловіка, вона приєдналася до нього, незважаючи на труднощі й небезпеку, пов’язані з цим. Прибувши до Чилі, вона зуміла полегшити незліченні лиха і муки, що випали на долю чоловіка.
У нелюдських умовах заслання ребецн Хана сама, власними руками виготовляла саморобне чорнило, діставала папір для того, щоб дати йому змогу писати дивовижні відкриття в Торі, які побачили світ лише близько тридцяти років потому.
Багато років болю і мук пережила вона і після періоду ув’язнення й заслання її чоловіка, коли, овдовівши, залишилася на самоті серед мільйонів людей, подібних до хижих звірів, між тими, хто гострив ножа на кожного, хто носив прізвище Шнеєрсон. Але й тоді вона не стала іншою. Обличчя її ніколи не бувало сумним, а очі не висловлювали гіркоту. Біль свій вона зберігала в серці й не показувала його нікому.
У 5707 (1946) році настав кінець її мукам і поневірянням. Ребецн Хана вирушила з Росії до Парижа, де її зустрічав перший син – нинішній Любавицький Ребе Мелех а-Мошіах, з яким ребецн не бачилася близько двадцяти років. Із Парижа обидва попрямували до Нью-Йорка, де для ребецн почався новий, щасливий період життя.
У Брукліні ребецн прожила сімнадцять останніх років свого життя. Вона пішла зі світу у святу Суботу 6 Тишрея 5725 (1964) року і була похована в Нью-Йорку. На згадку про ребецн в усьому світі було засновано єврейські освітні заклади, що дістали назву «Бейт Хана» і «Махон Хана». Ребе заснував на згадку про свою матір фонд «Керен Хана» для надання матеріальної допомоги молодим жінкам, які бажають продовжити заняття Торою.
6 Тишрея 5746 (1985) року Ребе сказав:
«Не дивлячись на всі труднощі і занепокоєння повсякденного життя, (моя мати) взяла на себе додаткову турботу – турботу про те, щоб уможливити публікацію Тори батька мого – вчителя мого і мого рава, щоб багато хто з євреїв міг вивчати його пояснення внутрішніх ідей Тори у світлі хасидизму Хабад. І все це для того, щоб наблизити істинне і повне визволення Мошіахом, праведником нашим, яке залежить від поширення джерел Тори назовні!..»
