У день Рош-аШоне — єврейського Нового року (1–2 Тишрей, у 2026 році припадає на 12-13 вересня) — проголошується панування Б-га над усім світом.
Цього дня було створено прабатька людства — Адама. І того ж дня він порушив заборону, дану йому Б-гом, і був засуджений до вигнання з Едену. Це був перший Рош-аШоне, і тоді відбувся перший суд над людиною. Відтоді щороку цього дня Вс-вишній судить людство, визначаючи, що має статися з людьми та народами в наступаючому році.
Напередодні першого дня Рош-аШоне запалюють святкові свічки до заходу сонця. При цьому промовляють такі благословення:
Барух Ата Адо-най Ело-ейну Мелех Аолам Ашер Кідешану Беміцвотав Вецівану Леадлік Нер Шель (Шаббат Вешель) Йом Азікарон.
Барух Ата Адо-най Ело-ейну Мелех Аолам Шеехейану Векійману Веігіану Лізман Азе.
Після молитви «Маарів» увечері в Рош-аШоне (тобто ввечері 11 вересня 2026 року) прийнято вітати одне одного: «Лешана това тікатев ветехатем» (жінці кажуть: «Лешана това тікатві ветехатмі»), що означає «Нехай ти будеш записаний на добрий рік, і нехай цей запис буде скріплений печаткою!».
Найважливіша заповідь цього свята — слухати, як сурмлять у шофар, що символізує коронацію Вс-вишнього як Володаря Всесвіту. Крім того, звук шофара, схожий на плач дитини, символізує крик нашої душі, що лунає з глибини серця й звернений до Небесного Отця.
До того, як протрублять у шофар, не їдять і не п’ють (якщо це не зашкодить здоров’ю). Слухати звуки шофара прийнято стоячи.
У Рош-аШоне прийнято приводити дітей до синагоги, навіть самих маленьких, щоб вони послухали шофар, і привчати їх поводитися відповідно до цього моменту. Під час молитви Мусаф сурмлять сто разів, не більше. Той, хто вже прослухав, як сурмлять у шофар, або сурмив сам, має право протягом дня сурмити для тих, хто ще не виконав цю заповідь. Бажано, щоб перед цим благословення виголосив один із слухачів.
Якщо перший день Рош-аШоне припадає на Шабат, то в шофар сурмлять лише на другий день.
Під час першої (вечірньої) трапези Рош-аШоне дотримуються низки звичаїв, що символізують бажання отримати добрий новий рік. Після благословення хліба перший шматок хали вмочують не в сіль, як зазвичай, а в мед. Потім беруть часточку солодкого яблука, занурюють її в мед, промовляють благословення «…що творить плід дерева», а потім кажуть: «Нехай буде воля Твоя, щоб новий рік був добрим і солодким!» Так чинять навіть тоді, коли на столі є фрукти, якими славиться земля Ізраїлю (наприклад, фініки, гранати), хоча зазвичай у такому випадку саме над ними, а не над яблуком, слід було б промовити благословення. Крім того, під час трапези багато хто їсть баранячу голову — на згадку про ягня, принесене в жертву замість Іцхака, або голову риби — щоб у наступаючому році «бути головою, а не хвостом»; гранат — «щоб наших заслуг стало багато, як зерняток у гранаті»; страви з моркви, буряка та інших овочів, назви яких на івриті асоціюються з добрими побажаннями.
Їдять рибу — щоб ми «розмножувалися, як риби в морі». Благословення промовляють лише над яблуком у меді. У деяких громадах кожна страва супроводжується відповідним побажанням, яке промовляють уголос. В Рош-аШоне, під час першої трапези свята не їдять кисле, гірке, гостре, а також не їдять горіхи (гіматрія — числове значення — літер цього слова дорівнює гіматрії слова «хет» (гріх).
У Рош-аШоне Вс-вишній судить весь світ і визначає долю кожної людини на наступний рік. Як каже Талмуд (Мішна, трактат «Рош-аШоне», 1:2), цього дня всі без винятку люди проходять перед Творцем, «немов вівці перед пастухом, коли той перераховує своє стадо». Вчинки кожної людини ретельно аналізуються, і їй виноситься відповідний вирок.
Тому Рош-оШоне — це не свято у звичайному розумінні цього слова. Смачні страви та ошатне вбрання виражають не веселощі, а надію на милосердя Б-га, який любить і жаліє Своїх дітей та бажає їхнього виправдання на суді. Разом із тим Рош-аШоне вирізняється особливою атмосферою серйозності та трепету. Тому в ці дні не слід розважатися, гуляти, не рекомендується спати вдень, і навіть вночі бажано спати менше, ніж зазвичай. Прийнято утримуватися від подружньої близькості в обидві ночі Рош-аШоне. Треба якомога більше часу приділити молитві, вивченню Тори та читанню псалмів. У Рош-аШоне не курять, хоча це й не заборонено законом.
У перший день Рош-аШоне (а якщо він припадає на суботу, то на другий) після полудня і до настання вечора прийнято здійснювати обряд Ташліх, суть якого полягає у прочитанні молитов, що звертаються до «тринадцяти категорій Милосердя», та у символічному «витрушуванні» гріхів. Обряд проводиться біля води, яка, згідно з Кабалою, символізує милосердя, бажано біля водойми, де водиться риба, що символізує плодючість, життєву силу, а також «Вічнодивляче Око». Якщо нема водойми, то жива риба повинна бути обов’язково.
Другий день Рош-аШоне відрізняється від других днів інших свят тим, що він у всіх відношеннях вважається рівним першому дню. Більше того, у Талмуді сказано, що обидва дні Рош-аШоне — це «один довгий день» . Тому існує сумнів, чи потрібно перед настанням другого дня Рош-аШоне промовляти благословення «Шеехеяну». Щоб позбутися цього сумніву, прийнято спеціально створювати якийсь привід, щоб промовити його. Так, жінка, яка запалює свічки, повинна покласти на стіл перед собою плід нового врожаю. Тим самим вона створює привід для промовляння «Шехеяну», і це благословення стосуватиметься також запалювання свічок. Однак, якщо немає можливості створити такий привід, «Шехеяну» все одно промовляють. Новий плід, над яким промовили це благословення, з’їдають одразу після кідушу, перед омиванням рук для трапези.
На другий день Рош-аШоне свічки запалюють із настанням ночі, після появи зірок, безпосередньо перед кідушем.
«Рош-аШоне» дослівно означає «голова року». Це, зокрема, натякає на те, що так само, як функції всього тіла залежать від голови, від поведінки людини в Рош-аШоне залежить, яким буде для неї наступний рік.
Шана това у-метука!
