Тижнева глава

Б-г наказує Авраму: "Іди з землі твоєї, з батьківщини твоєї і з дому батька твого - в землю, яку Я тобі покажу!" Саме там, каже Вс-Вишній, він стане великим народом. Аврам і його дружина Сарай разом з його племінником Лотом вирушають у землю Кнаан, де Аврам зводить жертовник Вс-Вишньому і продовжує поширювати серед людей знання про Єдиного Б-га. Голод, що вибухнув, змушує Аврама вирушити до Єгипту, де він і Сарай називають себе братом і сестрою, завдяки чому Аврам уникає загибелі, але прекрасну Сарай забирають до палацу фараона. Кара, послана згори, не дозволяє йому доторкнутися до Сарай і змушує його повернути її Авраму і як компенсацію обдарувати його золотом, сріблом і стадами худоби. Після повернення в землю Кнаан Лот відокремлюється від Аврама і поселяється в розбещеному місті Содом. Там він опиняється в полоні, коли війська месопотамського царя Кедарлаомера та його трьох союзників завойовують п'ять міст-держав долини Содому. Аврам із невеликою групою соратників вирушає в погоню, щоб визволити свого племінника, розбиває чотирьох царів і отримує слідом за тим благословення від Малки-Цедека, царя Шалема (Єрусалима). Б-г укладає з Аврамом союз, у якому йому обіцяють потомство, пророкують вигнання і поневіряння єврейського народу, а Святу Землю присвячують народу Ізраїлю як вічну спадщину. Через десять років після приходу в землю Кнаан все ще безплідна Сарай каже Авраму одружитися з її служницею Агарі. Завагітнівши, Агар втрачає повагу до своєї пані, а потім тікає, коли...

Глава «Ніцавім» містить у собі деякі з найбільш фундаментальних принципів іудаїзму. Єдність народу Ізраїлю: «Ви всі стоїте сьогодні перед Всевишнім - глави поколінь ваших, старійшини і наглядачі, кожен єврей; діти, дружини і прибулець, який у стані твоєму; від дроворуба до водоноса». Прийдешнє Позбавлення: Моше попереджає про Вигнання і про спустошення Країни, яке настане внаслідок того, що народ Ізраїлю залишить закони Всевишнього. Але потім він пророкує про те, що в кінцевому підсумку «звернешся ти до Всевишнього, і поверне Всевишній вигнанців твоїх, і знову збере тебе з усіх народів. Навіть якщо будуть вигнанці твої на краю неба - і звідти збере, і звідти візьме тебе, і приведе тебе в країну, що її опанували твої батьки». Практичне значення і неминуща актуальність Тори: «Заповідь же ця, яку даю тобі сьогодні, не прихована вона від тебе і не далека вона. Не на Небесах вона... І не за морем вона... Але дуже близько до тебе слово це: на устах твоїх воно і в серці твоєму, щоб виконувати його». Свобода вибору: «Дивись, пропоную Я тобі сьогодні життя, і добро, і смерть, і зло, бо заповідав Я тобі сьогодні любити Всевишнього, йти шляхами Його, і дотримуватися заповідей Його... Життя і смерть запропонував я тобі, благословення і прокляття - обери ж життя!» Розділ «Вайелех» («І пішов...») описує події останнього дня земного життя Моше. «Сто двадцять років мені сьогодні», - каже він народу, - »і я не можу більше виходити і входити...» Моше робить Йеошуа своїм наступником, записує...

Моше наказує синам Ізраїлю, що коли прийдуть у землю, яку Б-г дає їм у спадок, і оволодіють нею і розселяться в ній, щоб вони принесли перші плоди своїх садів до Храму і висловили подяку Вс-Вишньому за все, що Він їм зробив. Розділ також містить закони десятин, які віддають левитам і біднякам, а також докладний опис того, як благословення і прокльони мають бути проголошені на горі Грізім і на горі Ейваль, як про це вже згадувалося в розділі "Рее". Моше нагадує євреям, що вони - народ, обраний Б-гом, і що вони, своєю чергою, так само обрали Вс-Вишнього. Далі в розділі "Кі-Таво" слідує Тохаха ("Докір"): перерахувавши благословення, що настануть як нагорода згори за виконання заповідей Тори, Моше наводить довгий і суворий список страшних речей: хвороби, голод, убогість і вигнання, що впадуть на голову єврейського народу, якщо він покине закони Вс-Вишнього. На закінчення Моше говорить народу, що лише сьогодні, через сорок років після їхнього становлення народом, Б-г їм дав "серце - щоб знати, очі - щоб бачити і вуха - щоб чути"....

Із 613 заповідей Тори 74 містяться в розділі «Кі-Теце». Вони містять у собі «закон про красиву полонянку», закон про спадкові права первістка, закони про «повсталого сина», про поховання та про повагу до тіла покійного, про повернення пропажі, заборону забирати пташенят із гнізда в присутності їхньої матері, заповідь про зведення огорожі навколо даху будинку та заборону різних форм кілаїм (змішання рослинних і тваринних видів). Описуються судові процедури і покарання за перелюб, зґвалтування або спокушання незаміжньої дівчини і за неправдиве звинувачення чоловіком своєї дружини в подружній невірності. Певним категоріям з єврейського народу заборонено одружуватися з євреями по крові: мамзерам (народженим від забороненого зв'язку), чоловікам-прозелітам з народів Моава й Аммона та їхнім нащадкам чоловічої статі, прозелітам із народів Едома та Єгипту та їхнім дітям (лише до другого покоління). Розділ також містить закони про чистоту військового табору; заборону повертати раба, що втік до Ізраїлю; обов'язок платити поденному працівникові вчасно і дозволяти і людям, і тваринам їсти під час збиральних робіт; приписи про поводження з боржником і заборону стягувати відсоток з позики; закони про розлучення (з яких виводяться багато законів про шлюб); передбачення покарання 39 ударами за порушення заборони Тори; процедура йібум (левіратний шлюб) із вдовою бездітного брата або халіца («роззування») - у разі, якщо брат покійного не хоче з нею одружитися. Розділ завершується велінням...

Моше заповідає народу Ізраїлю призначити суддів і судових виконавців у всіх містах. «До справедливості, до справедливості прагни!» - наказує він їм, застерігаючи проти хабарництва і лицемірства. Усі правопорушення мають бути ретельно розслідувані, а свідчення свідків скрупульозно досліджені. Щонайменше два свідки необхідні для обвинувачення і вироку. У кожному поколінні, каже Моше, будуть учителі, чиїм обов'язком буде витлумачення і роз'яснення Закону - «За вченням, яке вони вкажуть тобі, і за законом, який вони скажуть тобі, чини. Не ухиляйся від того, що вони скажуть тобі, ні вправо, ні вліво». Розділ «Шофтім» також містить заборони ідолопоклонства і чаклунства, закони, що регулюють призначення царя і його поведінку, а також інструкції для створення міст-сховищ, які слугували прихистком для людей, що вчинили ненавмисне вбивство. Також дано багато законів ведення війни: звільнення від служби тому, хто або щойно одружився, або побудував дім, або насадив виноградник, або боїться і «боязкий серцем»; необхідність пропонування мирних умов перед нападом на місто; заборона безглуздого знищення цінностей, прикладом чого слугує заборона зрубувати фруктові дерева під час облоги (у контексті якої лунають відомі слова Тори: «Людина - дерево польове». На закінчення глави слідує заповідь про Егла-Аруфа - особливу процедуру, коли в разі виявлення в полі тіла людини, вбитої невідомими, старійшини найближчого до місця вбивства міста на спокуту здійснюють заклання телиці, що наголошує на...

"Дивись, — каже Моше народу Ізраїлю, — я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття". Благословення, яке настане в нагороду за виконання заповідей Вс-Вишнього, і прокляття — якщо їх порушуватимуть. Ці благословення і прокляття мають бути проголошені на горі Грізім і на горі Ейвал, коли євреї увійдуть у Святу Землю. "У місці, яке обере Г-сподь, щоб оселити там ім'я Своє", має бути зведений Храм. І тільки в ньому, а не в будь-якому іншому місці люди повинні будуть приносити жертви Б-гу. Лжепророки, а також ті, хто спокушають інших на ідолопоклонство, мають бути карані смертю. Місто, цілком зібране на поклоніння ідолам, має бути знищене. Знову повторюється згадка ознак кошерності тварин і риб, і перераховуються некошерні види птахів. Десяту частину врожаю хлібороб повинен приносити в Єрусалим і з'їдати там або ж продавати, а на виручені гроші купувати їжу, яку повинен з'їсти також в Єрусалимі. У певні роки замість цього та сама десятина має бути віддана біднякам. Первістків великої та дрібної рогатої худоби мають приносити до Храму, щоб їхнє м'ясо їли коени. Заповідь благодійності зобов'язує єврея допомогти нужденному побратиму подаянням або позикою. У Суботній рік (що настає раз на сім років) всі борги мають бути прощені. Єврейські раби мають бути відпущені на свободу після шести років служби. Розділ завершується перерахуванням законів трьох свят паломництва — Песах, Шавуот і Суккот — коли кожен повинен постати перед Б-гом у Святому...