Глава «Вайелех» («І пішов…») описує події останнього дня земного життя Моше.
«Сто двадцять років мені сьогодні», – говорить він народу – «і я не можу більше виходити і входити…» Моше робить Йошуа своїм наступником, записує (або завершує записувати) всю Тору на сувої, який вручає левітам для збереження в ковчезі Завіту.
Дається заповідь загальних зборів: кожні сім років, у свято Суккот першого року циклу шміти весь єврейський народ: чоловіки, жінки і діти – повинні були збиратися в Єрусалимському Храмі, де цар повинен був читати для них Тору.
Глава завершується передбаченням про те, що народ Ізраїлю порушить завіт Всевишнього, через що Бог сховає Свій лик від них, але що остаточно їхніми нащадками Тора не буде забута ніколи.
