Наші мудреці казали, що прикмета (симан) – це серйозна річ. Тому на самому початку трапези Рош-аШана виконуються звичаї, мета яких — розпочати новий рік із добрих прикмет.
Під час вечірньої трапези Рош-аШана, оскільки починається новий рік, прийнято їсти деякі речі — «симанім», «символи», промовляючи при цьому короткі прохання про майбутній рік, звернені до Творця, головне слово яких співзвучне назві того чи іншого «символу».
Насамперед це гранати, в яких багато зерен, і прийнято говорити: «Хай буде воля Твоя… щоб у нас було так багато заслуг, як зернят у граната».
Яблуко з медом: прийнято просити, щоб «рік був солодкий, як яблуко в меді».
Фініки – на івриті фінік називається “тамар”, що співзвучно кореню “там”(закінчити) – просимо, “щоб закінчилися вороги наші”.
Голова риби: їдять голову, і просять – «…щоб ми були головою, а не хвостом»
Буряк, можна взяти і бурякове листя, бадилля. Простіше взяти буряк і зробити з нього якийсь салат. Буряк на івриті “селечок” – від кореня “прибрати” – просимо, “щоб забралися вороги наші”.
Є ще кара – це такий сорт гарбуза. На арамейському “кара” означає “гарбуз”. Коли їдять гарбуз, говорять два прохання: на кара [«давній» гарбуз] – «шикарі гзар діней-ну» – «щоб був розірваний суворий вирок», а на звичайний, помаранчевий гарбуз [який родом з Америки] кажуть «щоб були зачитані наші заслуги» (на івриті «лікроа» – порвати, а «лікро» – прочитати).
“Цімес” на ідиш – це кориця. Окремо беремо борошно, яйце, трохи олії, сіль, перець, перемішуємо і маленькими шматочками додаємо в тушковану моркву. І все це вариться разом. На івриті морква — «гезер», співзвучно слову «гзар» — «вирок», просили, «щоб нам було винесено добрий вирок, і щоб поганий вирок було розірвано».
