Моше наказує синам Ізраїлю, що коли прийдуть у землю, яку Б-г дає їм у спадок, і оволодіють нею і розселяться в ній, щоб вони принесли перші плоди своїх садів до Храму і висловили подяку Вс-Вишньому за все, що Він їм зробив.
Розділ також містить закони десятин, які віддають левитам і біднякам, а також докладний опис того, як благословення і прокльони мають бути проголошені на горі Грізім і на горі Ейваль, як про це вже згадувалося в розділі “Рее”. Моше нагадує євреям, що вони – народ, обраний Б-гом, і що вони, своєю чергою, так само обрали Вс-Вишнього.
Далі в розділі “Кі-Таво” слідує Тохаха (“Докір”): перерахувавши благословення, що настануть як нагорода згори за виконання заповідей Тори, Моше наводить довгий і суворий список страшних речей: хвороби, голод, убогість і вигнання, що впадуть на голову єврейського народу, якщо він покине закони Вс-Вишнього.
На закінчення Моше говорить народу, що лише сьогодні, через сорок років після їхнього становлення народом, Б-г їм дав “серце – щоб знати, очі – щоб бачити і вуха – щоб чути”.