У зв’язку з тим, що Пурим цього року починається під кінець Шабату, піст Естер (Тааніт Естер) відбуватиметься в четвер, 21 березня.
У Кам’янському: початок — 4:02; вихід — 18:28
Як відомо, день посту, званого “пост Естер”, введено на честь триденного посту, оголошеного царицею Естер за часів царя Ахашвероша (Атаксеркса), коли розгорталися події, описані в Мегілат Естер.
Час посту (для Дніпра): 21 березня, з 4:05 ранку до 18:25 вечора.
Знаменитий кодекс єврейських практичних законів “Кіцур шулхан Арух” (у главі 141-й – “Закони читання Мегіли”) про цей звичай говорить так:
“У дні Мордехая і Естер зібралися євреї разом тринадцятого числа місяця Адар, щоб захистити свої життя і помститися своїм ворогам, і повинні вони були просити милості у Б-га, хай буде благословенне Його ім’я, щоб Він допоміг їм. І, як ми знаємо, євреї, коли мали воювати, постили, щоб Б-г допоміг їм. І також учитель наш Моше, нехай буде мир на ньому, у день, коли євреї воювали з Амалекітянами, постився.
А якщо так, то, зрозуміло, і в дні Мордехая та Естер євреї тринадцятого Адара постили; і тому всі євреї прийняли на себе обов’язок влаштовувати в цей день громадський піст, який назвали “постом Естер”, щоб нагадувати собі, що Творець, нехай благословенне Його ім’я, бачить і чує молитву кожного в годину його лиха, якщо він поститиме й повернеться до служіння Б-гу всім серцем, як зробили батьки наші в ті дні.
Проте цей піст не такий обов’язковий, як чотири громадські пости, згадані в Писанні (див. главу 121); і тому можна дозволяти не постити цього дня тим, кому це необхідно, наприклад, вагітним і жінкам, які годують груддю, або навіть тим, у кого трохи болять очі, – якщо вони сильно страждають від посту, їм можна не поститися. І те саме стосується породіллі в перші тридцять днів після пологів (Породілля не повинна постити, навіть якщо вона не страждає. Щодо вагітних і годуючих, які не страждають від посту, наші мудреці сперечаються, і все залежить від місцевого звичаю).
І також молодий чоловік усі сім днів свого весільного бенкету не повинен постити. І всі перераховані вище повинні будуть “виплатити” пропущений піст потім.
Але звичайні здорові люди не повинні відокремлюватися від громади (і нехтувати громадським постом). Навіть якщо людина в дорозі і постити їй важко, проте вона зобов’язана постити.
Про значення і символізм посту Естер написано багато. Ось, що писав про це журнал “Лехаїм” у статті Євгена Левіна “Піст напередодні свята”.
“Дехто вважає, що євреї постять цього дня тому, що саме в цей час Мордехай і Естер оголосили піст у перській столиці Шушані. Це, однак, невірно. Згідно з Талмудом, Естер постувала з 13 по 15 нісана, тобто під час свята Песах (Вавилонський Талмуд, Мегіла, 15а). Тому постити в той самий день, що й перські євреї за часів Ахашвероша, з погляду Алахі просто неможливо.
Перша в єврейській класичній літературі вказівка на звичай постити напередодні Пурима з’являється в трактаті “Софрім” (одному з так званих “малих трактатів” Талмуда). За словами анонімного автора, напередодні Пурима мудреці Країни Ізраїлю дотримувалися триденного посту – на згадку про Естер, яка молилася три дні поспіль, перш ніж вирушити до царя Ахашвероша (Естер, 4:15). Щоправда, на відміну від цариці, вони постили не три доби поспіль, а три денні пости, тобто тільки у світлий час доби – оскільки провести в спекотному кліматі 72 години без їжі та пиття небезпечно для здоров’я або навіть життя (Софрім, 21:1).
Уже в епоху гаонів триденний піст змінився одноденним. Однак до цього часу постили не тільки мудреці, а й усі інші євреї.
У єврейській літературі є два пояснення того, чому ми постимо саме 13 адара. На думку Рамбама, цей піст був встановлений у пам’ять про триденний піст Мордехая та Естер напередодні візиту цариці до Ахашвероша: “Весь єврейський народ дотримується звичаю поститися 13 адара, в пам’ять про піст за часів Амана, як сказано: “Щоб вони твердо спостерігали ці дні Пурім у свій час, який уставив про них Мордехай і цариця Естер, і як вони самі призначали їх для себе і для дітей своїх, дні посту і плачу” (Естер, 9:31)” (Мішне Тора, Закони посту, 5:5).
Логіка Рамбама в цьому випадку цілком зрозуміла. У книзі Естер дослівно сказано: не “в дні посту”, а “в дні постів” (цомот). Отже, міркував Рамбам, йдеться не про одноденний, а про багатоденний піст. А єдиний багатоденний піст, безпосередньо згаданий у книзі Естер, – піст 14-16 нісана.
Інше пояснення запропонував відомий іспанський рабин Абударгам-Давид бен Йосеф (кінець ХIV століття, Іспанія, Севілья). На його думку, піст напередодні Пурима не міг бути встановлений у пам’ять про піст цариці Естер – оскільки, по-перше, ми, на відміну від неї, постимо лише один день, а не три доби, а по-друге, той піст, як уже говорилося, був у місяці нісан, під час свята Песах. Отже, міркував Абударгам-Давид, піст 13 адара має мати інше походження: “Цей піст був встановлений відповідно до наступних слів Писання: “Іудеї ж, що в Шушані, збиралися в тринадцятий день “місяця адар” (Естер, 9:18)”. “Збиралися” – для спільного посту”.
Ідея постити напередодні бою може здатися дивною. Однак слід пам’ятати, що, згідно з книгою Естер, Аман, головний ворог євреїв, був нащадком останнього амалекітянського царя Агага (Естер, 3:1). А згідно з єврейською традицією, під час першої війни з амалекітянами, що трапилася незабаром після Виходу (коли амалекітяни безпричинно напали на євреїв), Моше, Єгошуа та інші єврейські лідери так само постили – аби наголосити, що покладаються не стільки на силу зброї, скільки на допомогу згори (див., приміром, Раші на Шмот, 17:8).
У єврейській літературі є чимало заперечень проти цього пояснення. Головне з них зводиться до того, що піст 13 адара в книзі Естер не згадано, тож припущення, ніби євреї цього дня постили, – не більше ніж здогадка. Проте, саме це обґрунтування увійшло в “Кіцур Шульхан арух”: “У дні Мордехая і Естер зібралися євреї разом тринадцятого числа місяця адар, щоб захистити свої життя і помститися своїм ворогам, і повинні вони були просити милості у Пресвятого, нехай буде благословенне Його ім’я, щоб Він допоміг їм. І як ми знаємо, євреї, коли мали воювати, постили, щоб Всевишній допоміг їм. І також учитель наш Моше, хай буде мир на ньому, у день, коли євреї воювали з амалекітянами, постився. А якщо так, то, зрозуміло, і в дні Мордехая та Естер євреї тринадцятого адара постили; і тому всі євреї прийняли на себе обов’язок влаштовувати в цей день громадський піст” (Кіцур Шульхан арух, 141:1).
Пояснення, запропоноване Абударгамом-Давидом, містить дуже важливий урок. Цариця Естер постила в той момент, коли Аман користувався необмеженим впливом у державі, і, здавалося, що в євреїв немає жодних надій на порятунок. У такій ситуації цілком природно, якщо людина звертається до Всевишнього по допомогу. Однак 13 адара ситуація була принципово іншою. Аман уже був страчений, Мордехай став першим міністром, цар наказав “сатрапам, начальникам і правителям областей від Індії до Ефіопії, ста двадцяти семи областей” не заважати євреям розправитися зі своїми ворогами, на багатьох неєвреїв “напав страх перед юдеями”. Здавалося б, перемога була забезпечена. Однак Абударгам-Давид нагадує: навіть у такій виграшній ситуації єврей не повинен покладатися тільки на себе – слід просити Всевишнього про допомогу та заступництво. (У дужках зауважимо, що це може бути корисним не лише з релігійного, а й із психологічного погляду, оскільки дасть змогу позбутися надмірної самовпевненості, яка не раз призводила до поразки).
Кілька слів про закони і звичаї Тааніт Естер, Посту Естер. Оскільки цей піст не згадується в Писанні, то його закони набагато м’якші, ніж в інші жалобні дні. Зокрема, від нього звільнені вагітні та жінки, які годують груддю, хворі й навіть ті, кому важко постити через важку роботу (Кіцур Шульхан арух, 141:2).
У середньовічному Провансі та Німеччині багато євреїв скаржилися, що їм важко витримати Тааніт Естер. Щоб “полегшити їм життя”, місцеві рабини (відповідно Раавад і рав Моше Іссерлін) дозволили починати читати Мегілу ще до настання темряви. Це рішення виявилося несподівано актуальним у ХХ столітті, коли 1947 року англійці запровадили в Єрусалимі комендантську годину, погрожуючи стріляти в кожного, хто вийде з дому з настанням темряви. Пам’ятаючи про середньовічний прецедент, рав Овадья Йосеф, до якого звернулися з питанням, що ж робити, дозволив читати Мегілу ще засвітло.
Зазвичай, якщо піст випадає на суботу, його переносять на наступний день. Однак із Тааніт Естер це неможливо, бо 14 адара – свято Пурім. Тому якщо 13 адара випадає на суботу, то, оскільки цього дня постити не можна, піст переноситься на попередній четвер, 11 адара.
У багатьох громадах існує звичай давати в Піст Естер спеціальну цдаку (пожертвування) – три монети номіналом у половину місцевої грошової одиниці. Цей звичай нагадує про половину шекеля – спеціальний “податок” на користь Храму, який збирали, починаючи з новомісячного адара. Як правильно поводитися в тому разі, коли половина грошової одиниці мізерно мала, слід з’ясувати в місцевого рабина.
Незважаючи на те, що Тааніт Естер – день посту, вже під час молитви мінха багато хто приходить до синагоги у святковому, суботньому одязі. Пояснити цей звичай просто: багато хто, прийшовши на мінху, залишається в синагозі до початку свята Пурим і, природно, хоче зустріти його в урочистому вигляді.
І насамкінець ще про одну подію, яка сталася 13 адара. Згідно з “Сефер Тааніт”, саме цього дня Єуда Маккабі здобув одну зі своїх найгучніших перемог – над армією сирійського воєначальника Ніканора. Незважаючи на переважну чисельну перевагу греків – 20 тис. проти 6 тис., євреї “побили ворогів більш як дев’ять тисяч, а ще більшу частину Никанорового війська залишили пораненими та понівеченими, і всіх змусили втекти” (Маккавеїв II, 8:24). Тому в епоху Другого храму 13 адара вважався одним із днів, коли не призначають громадської посади.
Після того як усі політичні досягнення Хасмонеїв було втрачено, зник і привід вважати 13 адара урочистим днем. Однак у майбутньому цей день знову стане днем радості та веселощів. Як пише Рамбам, “Усі пости скасують у Дні Машіаха, і вони стануть днями радості та веселощів” (Мішне Тора, Закони Посту, 5:19). Щоправда, Рамбам у цьому разі має на увазі пости, згадані ще в Писанні, – 10 тевета, 17 тамуза, 9 ава, 3 тишрея. Однак хто знає – раптом цей закон пошириться і на Тааніт Естер”.
Про значення і духовний сенс цього посту є й інші думки. Ми пропонуємо нашим читачам есе рабина Урі Калюжного на цю тему:
“Коли говорять про піст, у багатьох (наприклад, у мене) виникає асоціація з людьми, що сидять на землі в сумних позах, з плачем і стогоном. Почуття це, звісно ж, навіяне відомими картинами, присвяченими 9-му Ава – дню, коли всі ми справді сумуємо за зруйнований Храм, галут і, заодно, за всіма іншими неприємностями.
Ось чому щороку, коли наближається Тааніт (Піст) Естер, я відчуваю якесь здивування: “Тут-то про що сумувати?”. Начебто, історія Пурима закінчилася добре, і, взагалі, як відомо, сказали Мудреці, що з настанням місяця Адар потрібно наповнити час радістю. До чого ж тут плач і молитви? Давайте спробуємо розібратися.
Тааніт Естер дуже відрізняється від інших єврейських постів. У Талмуді він взагалі явно не згадується. Тільки день 13 Адара чомусь називається “днем зібрання всіх”. І вже набагато пізніші коментатори пояснюють, що того року, коли відбувалися події сувою Естер, 13-го Адара, той самий вирішальний день, коли євреї зібралися та знищили ворогів своїх, оголосили днем посту, і всі, хто не міг вийти зі зброєю звичайною, зібралися в синагозі та звернулися до зброї традиційно-єврейської – молитви. І Всевишній допоміг – ми перемогли. І чомусь із цього року виник звичай посту і молитви в день 13-го Адара.
Здається, що визначальною рисою цього дня є те, що “збираються всі”, як написано в Талмуді, а піст є лише механізмом, що збирає людей разом.
Я сам став тому свідком – у фірмі, де я працюю, є багато релігійних людей. У звичайні дні всі моляться в різний час, у кількох місцях. Тільки в день посту, через читання Тори, всі збираються в одному місці. А в попередній піст – 10-го тевета – міньян вечірньої молитви налічував кілька сотень людей.
Однак, ми ще далекі від повного розуміння. Наприклад, чому цей піст називається постом Естер? Хронологія подій Сувою Естер приблизно така:
На початку місяця Нісан Аман отримав дозвіл знищити, חו””ש, євреїв. Він негайно кинув жереб, і випало йому, що цю подію потрібно призначити на майже через рік, 13-го Адара. Відразу ж були розіслані по всій країні таємні листи про підготовку “погрому з державною підтримкою”.
Євреям про цю таємницю стало відомо практично відразу, і вже напередодні свята Пейсах Мордехай прийшов до цариці Естер і зажадав заступитися за свій народ. Естер погодилася (з ризиком для життя), але зажадала “зібрати всіх євреїв” і оголосити триденний піст. Цей піст випав на перші три дні Пейсаха. Далі, як відомо, відбулися дуже цікаві події і, як наслідок, через 11 місяців замість погрому євреїв стався блискучий розгром їхніх ворогів.
Однак, незважаючи на те, що дати посту, оголошеного Естер, і посту, що його відзначаємо ми, не збігаються, спільні риси починають простежуватися. Так почав Аман своє звинувачення на адресу євреїв: “Є народ тут один, розкиданий і роз’єднаний”. Так сказала Естер Мордехаю: “Іди збери всіх євреїв”.
Є у нашого народу три головні види зброї: національна єдність, Тора і близькість до Б-га. На жаль, коли євреї в галуті, близькості до Всевишнього у нас немає. Знанням Тори вони, очевидно, теж тоді не вирізнялися. Коли вони втратили і національну єдність, наш вічний ворог, Аман, зрозумів, що настав його час. Але, слава Б-гу, вдалося швидко об’єднатися. І тоді ми змогли перемогти. Це переживання – необхідність єдності і залишилося з нами у вигляді Тааніт Естер. Це відправна точка всіх прийдешніх свят. І в сам Пурим – милостиня бідним, надсилання святкових порцій сусідам і знайомим, трапеза, на яку збираються хороші друзі, – усе це покликане зміцнити нашу єдність.
Звичайно ж, на цьому зупинятися не можна – треба зміцнити зв’язок із Торою, наблизитися до Б-га – але з цього треба почати”.
