6-7 Сивана — Шавуот!

Цього дня 2448 року від створення світу (1312 р. до н.е.) сини Ізраїлю отримали від Вс-Вишнього Тору і Десять Заповідей – морально-етичну основу всієї нашої цивілізації.

Свято Шавуот виражає глибоку ідею про те, що фізичне звільнення від рабства і навіть завоювання політичної свободи не мають особливого значення доти, доки не досягнуто свободи духовної, заснованої на визнанні єдиної влади – влади Вс-Вишнього і Його заповітів.

У сидурі (молитовнику) Шавуот називається “часом Дарування Тори нашої”. На запитання, чому його не називають “часом прийняття Тори нашої”, мудреці відповідають, що лише Дарування Тори можна відзначати як знаменний момент, що стався колись у минулому, тоді як прийняття Тори – вічний процес, не обмежений ні часом, ні простором.
Назва Шавуот, яку дано цьому святу в Торі, буквально означає “тижні” і це зумовлено тим, що його відзначають після відліку семи тижнів, починаючи від другого дня Песаха. У Талмуді вживається також назва Ацерет (“свято, що завершує”), що виражає ідею про те, що день дарування нам Тори нерозривно пов’язаний із днем нашого звільнення з рабства.

Шавуот, як і інші наші свята, тісно пов’язаний із Країною Ізраїлю. Це підкреслюється двома іншими його назвами: Хаг-гакацир – “свято жнив” – і Йом-габікурім – “день перших плодів”, бо він збігається з початком жнив пшениці та збором плодів, які приносили до Єрусалимського Храму як подячну жертву.

Деякі закони та звичаї свята
Шавуот, як і всі єврейські свята, розпочинається ввечері (попереднього дня, тобто у 2017 році – ввечері 30 травня), із заходом сонця. Однак, святкування не починають до “виходу зірок”, чекаючи, щоб закінчилися сорок дев’ять повних діб “рахунку Омера” (днів між Песахом і Шавуотом; вручення Тори відбулося рівно через сім тижнів після виходу з Єгипту, тому день цей називається Шавуот – “Свято Тижнів”). Але закони, пов’язані зі святом, набувають чинності, звісно, з моменту заходу сонця.

Шавуот має статус “свята з Тори” – Йом-Тов; цього дня заборонено все те, що, з погляду законів суботи, вважається роботою (окрім варіння їжі та перенесення вогню).

Коли існував Храм, євреї в Шавуот здійснювали сходження в Єрусалим і приносили бікурім – перші плоди врожаю. Сьогодні, коли Храм ще не відновлений і ми не можемо відсвяткувати Шавуот так, як це наказує Тора, головне для нас – це спробувати знову пережити Дарування Тори, відчути його як подію нашого життя.

У першу ніч свята заведено не спати, а вивчати Тору. Цей звичай має назву Тікун – у дослівному перекладі “виправлення (світу)”. Мудреці Каббали вказують розпорядок занять на всю ніч свята Шавуот, який включає читання уривків з Письмової Тори, Усної Тори, книги Зогар, а також вивчення 613 заповідей. Звичай влаштовувати Тікун ґрунтується на словах із Зогар, головної книги Каббали, що вихваляють тих, хто не спить вночі в Шавуот, смакуючи час отримання Тори.

У наших батьків існував звичай починати вчити маленьких дітей Торі саме в Шавуот. Рано вранці дітей вели в синагогу, як сказано в Писанні: “І було на третій день, при настанні ранку…” (Вихід 19:16). Приносили табличку, на якій написані літери алфавіту і кілька окремих віршів. Наприклад: “Моше заповів нам Тору, спадщину громади Яакова” (Второзаконня 33:4). Учитель читав кожну букву, а дитина повторювала за ним. Учитель клав на табличку трохи меду, а дитина злизувала мед із букв. Пекли спеціальний медовий пиріг, на якому були написані вірші з Тори, і після закінчення уроку дітям давали з’їсти цей торт.

І для дорослих, які раніше не вчили Тору, найкращий спосіб відсвяткувати Шавуот – приступити до її вивчення.

Існує звичай прикрашати будинок і Синагогу зеленню, квітами, гілками дерев, що нагадують нам про зелень, яка росла навколо гори Синай, коли ми отримали Тору. Символічна паралель: сіван – місяць розквіту природи. Дарування Тори – розквіт єврейського народу.

Напередодні свята, запалюючи святкові свічки, виголошують такі благословення:

Борух Ато А-дой-ной Е-лой-ейну Мелех Оойлом Ашер Кідшону Бміцвойсов Вцівону Леадлік Нейр Шел Йойм Тойв.
“Благословенний Ти, Б-r, Всесильний наш, Владика всесвіту, що освятив нас Своїми законами і заповів нам запалювати свічки на честь свята”.
Борух Ато А-дой-ной Е-лой-ейну Мелех Оойлом Шеехейону Вкіймону Веігіону Лізман Азе.
“Благословенний Ти, Б-г, Всесильний наш, Владика всесвіту, який дарував нам життя і підтримував його в нас і дав нам дожити до цього часу”.

Увечері з настанням свята влаштовують велику трапезу. Перед нею роблять кідуш (освячення над келихом вина). Вдень також влаштовують святкову трапезу з кідушем.

Цього дня заведено їсти молочну їжу – на згадку про те, що, коли євреї отримали Тору, закони про кошерне м’ясо і про поділ м’ясного і молочного були важкими і незвичними для них і вони певний час їли тільки молочну їжу. Відтоді, віддаючи данину минулому, на Шавуот перед обідом їдять що-небудь молочне і лише потім в окремому посуді подають святкові м’ясні страви. При цьому слід пам’ятати і дотримуватися законів, що розділяють м’ясний і молочний стіл.

Читання Десяти Заповідей
Головна подія свята – це, безумовно, слухання Десяти Заповідей під час читання сувою Тори відразу ж після ранкової молитви. Усі присутні при цьому встають, заново переживаючи той побожний трепет, який перший раз євреї відчули біля гори Синай. У цей момент важливим є не розуміння священної мови і сенсу заповідей, а сам факт присутності та участі в тому, що відбувається. Тому всі євреї – чоловіки, жінки і діти (включно з немовлятами) – повинні бути в ці хвилини в синагозі і, як три тисячі років тому, чути слова Десяти Заповідей, незалежно від того, розуміють вони священну мову чи ні. Адже їхні душі здатні сприйняти святість того, що відбувається!

Ізкор
У другий день свята Шавуот (так само, як і в Йом-Кіпур, Шміні-Ацерет і в останній день свята Песах) після читання Тори, ті, хто не має когось із батьків, читають поминальну молитву Ізкор за душі померлих родичів і приймають обіцянку зробити пожертву на їхню заслугу.