ЄВРЕЇ ВСЬОГО СВІТУ ВІДЗНАЧАЮТЬ 144-у РІЧНИЦЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ШОСТОГО ОЧІЛЬНИКА РУХУ ХАБАД (12 ТАМУЗА), І ВОДНОЧАС ІЗ ЦИМ — РІЧНИЦЮ ЙОГО ЗВІЛЬНЕННЯ З РАДЯНСЬКИХ КАТІВЕНЬ (13 ТАМУЗА).
На честь цих подій у єврейських громадах усього світу організовуються особливі заходи.
Нагадаємо коротко біографію Шостого Любавицького Ребе Йосипа Іцхака Шнеєрсона, відомого також як Ребе Раяц.
Єдиний син П’ятого Любавичного Ребе Шолома Дов Бера Шнеєрсона і його дружини, праведної Штерни Сари Шнеєрсон, Йосип Іцхак народився 12 Тамуза 5640 року (1880 рік за звичайним календарем). З раннього віку виконує різні доручення батька, у 15 років стає його особистим секретарем, бере участь у конференціях єврейських громад у Ковно та Вільно.
У сімнадцятирічному віці одружується з Негамою Діною Шнеєрсон, донькою кишинівського рабина Авроома Шнеєрсона, і незабаром після цього призначається своїм батьком головою мережі єшив «Томхей Тмімім».
Наприкінці XIX початку XX століття веде активну громадську роботу з організації єврейського общинного життя: створення фабрик для єврейських робітників у містах і містечках Литви та Польщі, спонукає світову громадську думку чинити тиск на Росію, щоб зупинити погроми, організує постачання євреїв в російській армії, що воює з Японією, кошерним м’ясом, мацою та іншими продуктами.
За свою громадську діяльність у період з 1902 по 1911 рік чотири рази заарештовується російською владою.
Під час Першої світової війни разом із батьком переїхав до Ростова-на-Дону. У 1920-му, після смерті батька, обійняв посаду Любавицького Ребе. Очолив боротьбу за збереження єврейського життя в Радянському Союзі. Паралельно з цим почав розвивати діяльність ХаБаД за кордоном. У 1921 відкрито єшива «Томхей Тмімім» у Варшаві.
Змушений покинути Ростов унаслідок доносу євсекції в ЧК, оселяється в Петрограді і займається поширенням Тори та іудаїзму, підготовкою рабинів, хедерів для дітей, єшив, шойхетів, досвідчених викладачів Тори, відкриттям мікв; засновує спеціальний комітет, завданням якого є забезпечення можливості робітникам дотримуватися Суботи; засновує Агудат ГаБад у США і Канаді. Ребе неодноразово отримував погрози на свою адресу від євсекції з вимогою припинити свою діяльність, проте погрози на нього не діяли.
Він встигає заснувати єшиву в Бухарі, але, як помста за вбивство радянського представника у Варшаві та висилку радянських дипломатів з Англії, радянська влада вирішує знищити єврейського лідера.
Ось як описують ці події в єврейських джерелах:
Раббі Йосип Іцхак Шнеєрсон став на чолі Любавицького руху 1920 року, і в такий спосіб йому довелося протистояти традиційній жорстокості російських правителів, помноженої на безкомпромісність комуністичної й атеїстичної ідеології та лакейську завзятість “євсеків”. У той час, коли ті, хто вважав себе «розумними», вважали єдиним можливим шляхом для збереження єврейських релігійних цінностей – поступки, відступлення і пристосування, Раббі Йосип Іцхак Шнеерсон висунув концепцію наступу єврейського духу. Він створював нові єврейські навчальні заклади, готував нових викладачів і наставників, організовував єврейські установи, поширював Тору і заповіді всіма можливими й неможливими шляхами.
Криза настала 1927 року, коли Ребе заарештували і засудили до страти. Однак, незабаром сталося те, що здавалося неймовірним – смертний вирок було замінено засланням на десять років у Соловки. Але Провидінню було завгодно, щоб сталося ще більш неймовірне – невдовзі вирок знову замінили, цього разу – трьома роками заслання в Кострому. Смуга чудес сягнула апогею, коли 12 числа місяця Тамуз, за три з гаком тижні після арешту, у день 47-річчя Ребе, його остаточно звільнили…
Після від’їзду він оселяється в Ризі, де організовує єшиву, потім відвідує Ерец-Ісраель і Сполучені Штати Америки, а 1934 року переїжджає до Варшави. За два роки він переводить свою резиденцію та єшиву «Томхей Тмімім» до міста Отвоцьк і засновує всесвітню організацію «Агудат ГаБаД».
З початком Другої Світової Війни життя Ребе наражається на нову загрозу, проте за пів року після окупації Польщі нацистами, за клопотанням послідовників у США та за допомогою начальника служби німецької військової розвідки, адмірала Вільгельма Канаріса, Ребе зміг через Німеччину виїхати до Риги, звідки через Швецію відплив до Нью-Йорка.
У США він прибуває 9 числа другого місяця Адар, потім він купує в Нью-Йоркському районі Бруклін будинок, за адресою 770 Eastern Parkway. З цього часу цей будинок став центром руху Хабад, а 770 – одним із символів руху.
За десять років роботи в Нью-Йорку Йосип Іцхак Шнеєрсон засновує Центральну єшиву «Томхей Тмімім»; починає публікувати журнал «а-Кріа вее а-Кдуша»; засновує «Махане Ісраель»; засновує єшиву «Томхей Тмімім» з підготовчими школами в Монреалі (Канада); організовує «Мерказ леіньяней Хінух»; засновує єшиву «Ахей Тмімім» у Ньюарку (Нью-Джерсі), Вустері (Массачусетс) і Пітсбурзі (Пенсільванія); організовує Любавицьке видавництво «Кеот»; організовує Любавицьку бібліотеку «Оцар а-Хасидім»; організовує товариство «Ніхоах» для збирання й публікації хабадських мелодій; починає публікувати журнал «Ковець Любавич»; організовує товариство «Бікур Холім»; організовує центр допомоги біженцям із філією в Парижі; засновує товариство «Ейдейну» для вивчення Талмуда і «Шало» (релігійна освіта для учнів державних шкіл); докладає зусиль для покращення духовного виховання єврейських фермерів та інших євреїв, що живуть у сільських районах Америки.
У 1948 році, з проголошенням незалежності держави Ізраїль, засновує спеціальне хабадське поселення в районі Тель-Авіва для біженців із Росії, яке отримує назву Кфар-Хабад.
За кілька тижнів до своєї смерті він розробляє програми просвітницької діяльності та поширення Тори в Північній Америці. В результаті було засновано семінар для вчителів, єшиви, хедери для хлопчиків і один – для дівчаток, під загальною назвою «Шатри Йосеф-Іцхак – Любавич».
Шостий Ребе покинув матеріальний світ 10 Швата 5710 (1950 року). Рівно за рік керівництво єврейським народом перейняв на себе його зять, Менахем-Мендл Шнеерсон, який від початку 20-х років був його найвірнішим учнем і помічником.
