Дварім (Промови) — п’ята й остання з книг Тори. У талмудичній літературі вона отримала назву Мішне Тора — Повторення Тори.
У перший день місяця Шват (за 37 днів до своєї смерті) Моше починає повторення Тори синам Ізраїлю, що зібралися, згадуючи події, що трапилися, і ті закони, які було дано згори протягом їхніх сорокалітніх мандрівок, докоряючи народу за їхні гріхи й вади і закликаючи їх берегти Тору й дотримуватися її заповідей у тій землі, що її Б-г дає їм у вічне володіння, у яку вони прийдуть після смерті Моше.
Моше згадує, як він призначив суддів і наглядачів, щоб полегшити свій тягар вершити суд над народом і навчати їх слова Б-жого; згадує подорож від Синаю через велику й страшну пустелю; згадує похід розвідників і відмову народу від Землі Обітованої, яка відбулася після цього, через що Вс-Вишній ухвалив, що все покоління Результату муситиме померти в пустелі. “Також і на мене, — каже Моше, — прогнівався Г-сподь через вас, сказавши: “І ти не прийдеш туди””.
Моше також згадує нещодавні події: відмову народів Моава й Амона дозволити ізраїльтянам пройти через свої землі; війни з еморейськими царями Сихоном і Огом і розселення на їхніх землях колін Реувена й Гада та частини коліна Менаше; а також напуття своєму наступникові Єгошуа, який приведе народ до Святої Землі та очолить євреїв у битвах за її оволодіння: “Не лякайтеся їх, бо Г-сподь, Б-г ваш, Сам веде за вас битву!”
