У радянський період проводилася варварська політика забуття пам’яті, руйнування єврейських кладовищ і будівництва на їхньому місці парків і скверів.
Так сталося на початку 60-х років XX ст. і у Дніпродзержинську (нині Кам’янському). Єврейський цвинтар, що розташовувався на місці теперішнього трамвайного ДЕПО, був зруйнований. Поховання частково були перенесені на Жданівське кладовище, цвинтарі Соцмістечка та на Аулах.
Але…час минає, родичі похованих виїхали за кордон або самі вже у тому віці, що потребують уваги близьких. За деякими єврейськими могилами немає кому подбати.
Так сталося і з похованням Велітовських Любові Яківни та її трьох дочок: Софії, Іди та Бели Григорівних. Чотири могили з єврейського кладовища було перенесено і перезаховано в одну могилу на Жданівському кладовищі. І це не поодинокий випадок для того часу.
Завдяки доброму серцю та небайдужості потомків євреїв, рідні яких поховані поряд з Велітовськими, було ініційовано реставраційні роботи. Оновлення пам’ятника здійснено зусиллями єврейської спільноти м. Кам’янське на чолі з Головним рабином міста, реб Леві Іцхаком Стамблером, та з ребецн Діною Стамблер.
На фото: могила до реставраційних робіт і після них.
