Моше розповідає народу Ізраїлю, як він благав Вс-Вишнього дозволити йому увійти у Святу Землю, але Б-г йому відмовив, звелівши натомість зійти на гору і поглянути на Землю Ізраїлю.
Продовжуючи “повторення Тори”, Моше говорить про вихід з Єгипту і про Дарування Тори, позначаючи їх як безпрецедентні події в людській історії: “Чи траплялося колись щось, як це велике діло, чи чули подібне до нього? Чи чув народ голос Б-га, що говорив із середовища вогню, … і залишився в живих? Тобі було явлено, щоб ти знав, що Г-сподь є Б-г, немає іншого, крім Нього!”
Моше пророкує, що в майбутніх поколіннях народ відвернеться від Б-га, стане служити ідолам, його виженуть зі своєї землі та розкидають серед інших народів. Але там вони шукатимуть Б-га і повернуться до дотримання Його заповідей.
Цей розділ також містить повторення Десяти Заповідей і фрагмент “Слухай, Ізраїлю!”, що проголошує фундаментальні засади єврейської віри: принцип єдності Б-га (“Слухай, Ізраїлю: Г-сподь – Б-г наш, Г-сподь один!”), заповідь любові до Творця, наказ вивчати Його Тору, а також пов’язати “ці слова” у вигляді тфілін на руку й на голову та начеркати їх у мезузах, які укріплюють на одвірках дверей.
