Хасидут

Моше заповідає народу Ізраїлю призначити суддів і судових виконавців у всіх містах. «До справедливості, до справедливості прагни!» - наказує він їм, застерігаючи проти хабарництва і лицемірства. Усі правопорушення мають бути ретельно розслідувані, а свідчення свідків скрупульозно досліджені. Щонайменше два свідки необхідні для обвинувачення і вироку. У кожному поколінні, каже Моше, будуть учителі, чиїм обов'язком буде витлумачення і роз'яснення Закону - «За вченням, яке вони вкажуть тобі, і за законом, який вони скажуть тобі, чини. Не ухиляйся від того, що вони скажуть тобі, ні вправо, ні вліво». Розділ «Шофтім» також містить заборони ідолопоклонства і чаклунства, закони, що регулюють призначення царя і його поведінку, а також інструкції для створення міст-сховищ, які слугували прихистком для людей, що вчинили ненавмисне вбивство. Також дано багато законів ведення війни: звільнення від служби тому, хто або щойно одружився, або побудував дім, або насадив виноградник, або боїться і «боязкий серцем»; необхідність пропонування мирних умов перед нападом на місто; заборона безглуздого знищення цінностей, прикладом чого слугує заборона зрубувати фруктові дерева під час облоги (у контексті якої лунають відомі слова Тори: «Людина - дерево польове». На закінчення глави слідує заповідь про Егла-Аруфа - особливу процедуру, коли в разі виявлення в полі тіла людини, вбитої невідомими, старійшини найближчого до місця вбивства міста на спокуту здійснюють заклання телиці, що наголошує на...

"Дивись, — каже Моше народу Ізраїлю, — я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття". Благословення, яке настане в нагороду за виконання заповідей Вс-Вишнього, і прокляття — якщо їх порушуватимуть. Ці благословення і прокляття мають бути проголошені на горі Грізім і на горі Ейвал, коли євреї увійдуть у Святу Землю. "У місці, яке обере Г-сподь, щоб оселити там ім'я Своє", має бути зведений Храм. І тільки в ньому, а не в будь-якому іншому місці люди повинні будуть приносити жертви Б-гу. Лжепророки, а також ті, хто спокушають інших на ідолопоклонство, мають бути карані смертю. Місто, цілком зібране на поклоніння ідолам, має бути знищене. Знову повторюється згадка ознак кошерності тварин і риб, і перераховуються некошерні види птахів. Десяту частину врожаю хлібороб повинен приносити в Єрусалим і з'їдати там або ж продавати, а на виручені гроші купувати їжу, яку повинен з'їсти також в Єрусалимі. У певні роки замість цього та сама десятина має бути віддана біднякам. Первістків великої та дрібної рогатої худоби мають приносити до Храму, щоб їхнє м'ясо їли коени. Заповідь благодійності зобов'язує єврея допомогти нужденному побратиму подаянням або позикою. У Суботній рік (що настає раз на сім років) всі борги мають бути прощені. Єврейські раби мають бути відпущені на свободу після шести років служби. Розділ завершується перерахуванням законів трьох свят паломництва — Песах, Шавуот і Суккот — коли кожен повинен постати перед Б-гом у Святому...

Моше продовжує свою останню промову до єврейського народу, обіцяючи їм, що якщо вони дотримуватимуться заповідей Тори, то на них чекає процвітання в Землі, до якої вони ось-ось мають увійти, щоб оселитися в ній, як обіцяв Вс-Вишній їхнім праотцям. Моше також докоряє їм за скоєні гріхи, нагадуючи про Золотого Тельця, про бунт Кораха, про гріх розвідників і про те, як вони гнівили Б-га в Тав'ер, Масі, та в Ківрот-Атаава. «Ви бунтували проти Б-га, - каже він, - з того дня, що я вас знаю». Але крім цього він говорить також про прощення Вс-вишнім їхніх гріхів і про Другі Скрижалі, які Б-г дарував їм після їхнього каяття. Їхні сорокарічні поневіряння в пустелі, каже Моше, під час яких Б-г харчував їх маною небесною, мали навчити їх, що «не тільки на хлібі живе людина, а й на тому, що виходить з уст Г-спода, живе людина». Ко Моше називає землю, куди їм належить увійти, «такою, що тече молоком і медом», особливо благословенною «сімома видами» плодів (пшениця, ячмінь, виноград, фіги, гранати, оливки й фініки), землею, що перебуває в центрі Б-жественного Провидіння. Він велить їм зруйнувати ідолів тих племен, що жили там раніше, а також застерігає євреїв, щоб вони не загордилися і не вирішили, що «моя сила і міць моєї руки створила мені все це багатство». Ключовим фрагментом цього розділу також є другий фрагмент молитви Шма (Слухай, Ізраїлю!), що повторює фундаментальні заповіді, перелічені в першій її частині, та говорить про нагороду за виконання волі Вс-Вишнього та про плачевні...

Дварім (Промови) — п'ята й остання з книг Тори. У талмудичній літературі вона отримала назву Мішне Тора — Повторення Тори. У перший день місяця Шват (за 37 днів до своєї смерті) Моше починає повторення Тори синам Ізраїлю, що зібралися, згадуючи події, що трапилися, і ті закони, які було дано згори протягом їхніх сорокалітніх мандрівок, докоряючи народу за їхні гріхи й вади і закликаючи їх берегти Тору й дотримуватися її заповідей у тій землі, що її Б-г дає їм у вічне володіння, у яку вони прийдуть після смерті Моше. Моше згадує, як він призначив суддів і наглядачів, щоб полегшити свій тягар вершити суд над народом і навчати їх слова Б-жого; згадує подорож від Синаю через велику й страшну пустелю; згадує похід розвідників і відмову народу від Землі Обітованої, яка відбулася після цього, через що Вс-Вишній ухвалив, що все покоління Результату муситиме померти в пустелі. "Також і на мене, — каже Моше, — прогнівався Г-сподь через вас, сказавши: "І ти не прийдеш туди"". Моше також згадує нещодавні події: відмову народів Моава й Амона дозволити ізраїльтянам пройти через свої землі; війни з еморейськими царями Сихоном і Огом і розселення на їхніх землях колін Реувена й Гада та частини коліна Менаше; а також напуття своєму наступникові Єгошуа, який приведе народ до Святої Землі та очолить євреїв у битвах за її оволодіння: "Не лякайтеся їх, бо Г-сподь, Б-г ваш, Сам веде за вас...

Цього тижня читаються два розділи. На початку розділу «Матот» Моше пояснює закони обітниць і клятв, особливо, стосовно жінок: коли їхній батько або чоловік має право скасувати їхню клятву і коли не має. Потім починається війна проти мід'янитян. Ополчення з 12 тисяч осіб (по тисячі від кожного коліна) громить ворога, вбиває п'ятьох мід'янських царів, усіх чоловіків і чародія Білама, який намагався раніше проклясти євреїв. Моше засуджує командирів за те, що вони залишили в живих жінок, головних винуватиць аморальної поведінки синів Ізраїлю. Після підрахунку і розподілу військових трофеїв начальники тисяч і сотень повідомляють Моше про повну відсутність втрат серед ополченців. На знак подяки Б-гу і на спокуту своїх душ вони приносять у Шатер одкровення золоті вироби. Коліна Гада і Реувена просять дозволу залишитися в Заїорданьї, де є великі пасовища для їхньої численної худоби. Спочатку Моше відмовляє їм, боячись повторення гріха розвідників, але після того, як ті запевняють пророка у своєму твердому намірі вступити до Ерец-Ісроеля, брати активну участь у війнах з хананеями і лише потім повернутися на східний берег Йордану, він погоджується. У розділі «Масей» перераховуються 42 пункти, де народ Ізраїлю розташовувався табором під час мандрівок пустелею: з моменту Виходу і до останньої стоянки в степах Моава біля річки Йордан навпроти Землі Кнаан. Крім того, визначаються кордони Землі Обітованої, і призначаються міста-притулки як притулки і місця вигнання для тих, хто вчинив...