Б-г наказує Моше дати настанови Аарону та його синам щодо їхніх обов’язків і привілеїв як коанімів (священиків), які приносять корбанот (жертви) у Святилище.
На жертовнику мав постійно горіти вогонь. На ньому спалювали жертви цілопалення, жили і тук мирних, гріхоочисних і винних жертв, а також “жменю”, яку відокремлювали від хлібних дарів.
Коанім мали їсти м’ясо гріхоочисних і винних жертв, а також решту хлібного дару. М’ясо мирної жертви з’їдалося людиною, яка приносила її, за винятком деяких частин, які віддавалися коену. М’ясо цих жертв було священним, і мало бути з’їдене людиною в стані ритуальної чистоти, в чітко визначеному місці і протягом чітко визначеного часу.
Моше посвячує Аарона і його синів у священнослужіння протягом семи днів, упродовж яких вони не залишають Святилище.
