СВЯТО ХАНУКА ПОЧИНАЄТЬСЯ 24 КИСЛЄВА І ТРИВАЄ ВІСІМ ДНІВ (ЦЬОГО, 2023 РОКУ СВЯТКУЄТЬСЯ З НОЧІ 7 ПО 15 ГРУДНЯ).
ЗАПАЛЮВАННЯ МЕНОРИ
Талмуд говорить про запалювання ханукальних свічок таке: “Ось у чому полягає заповідь ханукального світильника: один вогонь на дім, а найкраще виконання – для кожного члена сім’ї. Що ж стосується виконання найкращого, то школа Шамая каже, що в перший день запалюють вісім вогнів і зменшують їхню кількість із кожним днем; а школа Гіллеля каже, що в перший день запалюють один, а в кожен із наступних днів додають по одному”.
Ми слідуємо школі Гіллеля і в перший ханукальний вечір запалюємо одну свічку, у другий – дві, і так далі, щоб у восьмий вечір горіли вісім вогнів. Для запалювання використовується спеціальний світильник – “менора” або “ханукія”.
Час запалювання ханукальних свічок – початок ночі. Перед тим, як запалити їх, заборонено братися за будь-яку іншу справу. Багато хто не чекає початку ночі, а запалюють ханукальні вогники після заходу сонця, ледь настають сутінки. Кожен із цих вогнів має горіти щонайменше півгодини після виходу зірок. Ханукію ставлять на таке місце, де її будь-хто може побачити, бо головний сенс заповіді – поширення знання про диво, що його здійснив для нас В-вишній.
Є звичай ставити ханукію біля входу в дім: зліва, навпроти мезузи, прикріпленої до правого одвірка, – таким чином, що той, хто входить у дім, виявляється оточений заповідями. Найкращий спосіб виконання цієї заповіді – запалювати світильник, заправлений оливковою олією: адже ханукальне диво в Храмі сталося саме з глечиком оливкової олії. Однак можна запалювати й парафінові або воскові свічки.
Вогнем ханукальних свічок не можна користуватися для буденних цілей, тому вогники менори запалюють від особливого світильника (або свічки), що називається “шамаш” (“служка”). Він потрібен для того, щоб не запалювати один вогник від іншого, і для освітлення.
У першу ніч (у 2017 році – ввечері 12 грудня) запалюють крайній праворуч світильник і вимовляють три благословення:
Борух Ато Адой-ной Елой-ейну Мелех Оойлом Ашер Кідьошону Беміцвойсов Вецівону Леадлік Нейр Хануко.
(Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Владика Всесвіту, що освятив нас Своїми заповідями і повелів нам запалювати ханукальний вогонь!)
Борух Ато Адой-ной Елой-ейну Мелех Оойлом Шеосо Нісім Лаавойсейну Байомім Оейм Бізман Азе.
(Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Владика Всесвіту, який створив чудеса для наших батьків у ті дні, у цей же час!)
Борух Ато Адой-ной Елой-ейну Мелех Оойлом Шеехейону Векіймону Веігіону Лізман Азе.
(Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Владика Всесвіту, що дав нам життя, підтримав нас і дав дожити нам до цього часу!)
У наступні сім вечорів вимовляють лише перші два благословення. Однак, якщо з якоїсь причини в перший день Хануки світильник не був запалений, то коли це роблять уперше, до двох перших благословень додають і третє.
В інші дні Хануки додають по одному вогню, запалюючи наступний за порядком світильник: другий праворуч, третій праворуч і т. д. Причому щовечора починають запалювати ханукальні вогні саме з нього. Тобто додають світильники (або свічки) справа наліво, тоді як щоразу запалюють вогні зліва направо.
У п’ятницю ми запалюємо ханукальні вогні перед запалюванням суботніх свічок. Цього дня у світильники слід налити більше олії, ніж зазвичай (або взяти свічки більшого розміру) – щоб вогонь у ханукії горів принаймні ще півгодини після настання ночі.
Під кінець Суботи порядок запалювання ханукальних вогнів у синагозі (там теж запалюють ханукію заради прославляння дива) відрізняється від цього порядку в домі. У синагозі спочатку запалюють ханукальні вогні, потім здійснюють “Авдалу” (обряд проводів Суботи), удома ж спочатку здійснюють “Авдалу”, а вже потім запалюють ханукальний світильник.
Якщо менору не запалили на самому початку ночі, то це можна зробити (тільки не напередодні Суботи), виголосивши належні благословення весь час, поки люди в місті не лягли спати, – бо тоді вони бачать ханукальні вогні й у такий спосіб беруть участь у прославлянні дива. Якщо ж запалюють ханукію пізніше, то робити це слід уже без благословень. Якщо обставини не дозволяють чоловікові запалити ханукальний світильник, це може зробити дружина.
Жінки не виконують жодних домашніх робіт увесь час, поки горить ханукія.
ХАНУКАЛЬНІ ЗВИЧАЇ
Крім законів про те, як слід відзначати Хануку, склалося чимало звичаїв, пов’язаних із цим святом. Поширений, наприклад, звичай їсти в дні Хануки пампушки або оладки, підсмажені на рослинній олії. Цей звичай нагадує нам про те, що диво Хануки сталося саме з глечиком олії. Для того, щоб і діти відчули особливу атмосферу Хануки, заведено дарувати їм у дні свята “дмей Ханука”, або їдишською “хануке-гелт” – гроші, які вони можуть використати на власний розсуд.
Найзнаменитіша з ханукальних ігор – гра в дзиґу, дрейдел. Її роблять у вигляді кубика, на чотирьох сторонах якого пишуть літери “нун”, “гімел”, “ей”” і “шин”: перші літери слів ніс гадоль ая шам (“чудо велике сталося там” – тобто в Країні Ізраїлю). В Ізраїлі замість букви “шин” пишуть букву “пей”. Таким чином, літери утворюють абревіатуру слів нес гадоль ая по (“диво велике сталося тут”).
Ханука – це свято, яке відзначає перемогу світла над темрявою, чистоти та щирості – над конформізмом і пристосуванством, духовності – над сугубим матеріалізмом.
ІСТОРІЯ ТА СИМВОЛІКА
У II-му столітті до н.е. в Іудеї, що перебувала під владою греко-сирійської імперії Селевкідів, спалахнуло повстання. Приводом до нього стало не стільки бажання здобути політичну незалежність, скільки обурення жорстокими гоніннями на іудейську релігію. Вони стали абсолютно нетерпимими за імператора Антіоха Епіфана, який всюди насаджував культ грецьких богів (причому в запалі старанності додав до останніх також і свою скромну персону), а дотримання законів Тори заборонив під страхом страти.
Але найсумніше те, що багато євреїв відмовилися від релігії свого народу. І не зі страху перед репресіями, а вельми охоче, спокусившись на грецьку “просвіту”. І будучи добропорядними членами нового суспільства, вони дбайливо видавали владі своїх побратимів, які продовжували таємно сповідувати іудаїзм.
Проте повстання, розпочате жменькою героїв під проводом братів Хашмонеїв (Макавеїв), через деякий час стало всенародним і увінчалося визволенням від язичників Єрусалима та Єрусалимського Храму. У 165-му році до н.е., 25-го числа місяця кислів, євреї освятили сплюндрований греками Храм і новий жертовник (слово ханука і означає “освячення”). Під час звільнення Храму в ньому вдалося знайти лише один, закопаний у землю глечик ритуально чистої, неоскверненої греками олії, якої могло б вистачити лише на одну ніч горіння Менори (храмового світильника), але сталося чудо: цією олією запалювали Менору вісім днів – доки не було приготовлено нової ритуально чистої олії. На згадку про це Мудреці того покоління постановили, що щороку ці вісім днів будуть днями свята, і щоночі в ці дні євреї запалюватимуть світильники біля входу в будинки.
Однак це має нагадувати нам також про інше, воістину головне диво Хануки. Про те, що незважаючи на те, що переважна більшість євреїв віддалилася від Всевишнього, проте, Хашмонеям вдалося здобути не тільки військову перемогу над ворогами, а й духовну також, і повернути своїх побратимів до релігії батьків.
Ці два дива пов’язані між собою, і перше є символом для другого. Бо, подібно до того, як серед величезної кількості олії, не знищеної греками, але сплюндрованої ними, все-таки знайшовся маленький глечик ритуально чистої олії, так і в глибині душі будь-якого єврея, хоч би як низько він опустився, під нашаруваннями скверни все-таки жевріє іскра віри у Всевишнього. І це запорука того, що кожен єврей може повернутися на шлях Тори.
