Цього тижня читаються два розділи.
На початку розділу «Матот» Моше пояснює закони обітниць і клятв, особливо, стосовно жінок: коли їхній батько або чоловік має право скасувати їхню клятву і коли не має.
Потім починається війна проти мід’янитян. Ополчення з 12 тисяч осіб (по тисячі від кожного коліна) громить ворога, вбиває п’ятьох мід’янських царів, усіх чоловіків і чародія Білама, який намагався раніше проклясти євреїв. Моше засуджує командирів за те, що вони залишили в живих жінок, головних винуватиць аморальної поведінки синів Ізраїлю.
Після підрахунку і розподілу військових трофеїв начальники тисяч і сотень повідомляють Моше про повну відсутність втрат серед ополченців. На знак подяки Б-гу і на спокуту своїх душ вони приносять у Шатер одкровення золоті вироби.
Коліна Гада і Реувена просять дозволу залишитися в Заїорданьї, де є великі пасовища для їхньої численної худоби. Спочатку Моше відмовляє їм, боячись повторення гріха розвідників, але після того, як ті запевняють пророка у своєму твердому намірі вступити до Ерец-Ісроеля, брати активну участь у війнах з хананеями і лише потім повернутися на східний берег Йордану, він погоджується.
У розділі «Масей» перераховуються 42 пункти, де народ Ізраїлю розташовувався табором під час мандрівок пустелею: з моменту Виходу і до останньої стоянки в степах Моава біля річки Йордан навпроти Землі Кнаан.
Крім того, визначаються кордони Землі Обітованої, і призначаються міста-притулки як притулки і місця вигнання для тих, хто вчинив ненавмисне вбивство.
Згадувані раніше дочки Цлафхада виходять заміж за людей з їхнього ж племені Менаше, для того щоб наділ їхнього батька не перейшов до іншого племені.
