ТРЕТЬОГО ТАМУЗА СВІТ ВІДЗНАЧАЄ 32-у РІЧНИЦЮ З ТОГО ДНЯ, КОЛИ ДУША ВЕЛИКОГО ПРАВЕДНИКА, ОЧІЛЬНИКА НАШОГО ПОКОЛІННЯ, СЬОМОГО ЛЮБАВИЧСЬКОГО РЕБЕ ПОКИНУЛА МАТЕРІАЛЬНИЙ СВІТ.
У всіх громадах ХаБаДа по всьому світу цього дня відбуваються спеціальні заходи – уроки, заняття, фарбренгени, кінуси. До цього дня заведено писати Ребе лист “підьон нефеш” із проханням про благословення, яке буде потім розміщено на його оель.
Рабі Менахем Шнеєрсон мав неповторну єврейську індивідуальність. Часто послідовники і шанувальники в усьому світі називають його “той самий ребе”. Він випромінював надію, енергію та мужність за часів загального сум’яття, безвиході та відчаю.
Видатна проникливість Ребе, гуманітарний і світовий досвід, співчуття до інших, лідерські навички та мудрість зробили його легендою за життя і завоювали йому захоплення, повагу та благоговіння всіх, кому доводилося його знати.
Нині опубліковано понад 200 томів його бесід, писань, кореспонденції та відповідей.
Всеосяжні знання Ребе в усіх сферах інтелектуального життя, аж до медицини і математики, вражають уяву. Однак, незважаючи на всю вченість, Ребе постійно продовжував вчитися, він наполягав, що інтелект має бути використаний для справ і тільки для добрих справ.
Вчення Ребе являє собою цілковиту скарбницю мудрості рабинських, талмудичних, каббалістичних і хасидських учень, що дає натхнення і відображає надзвичайну глибину – здатність проникнути в суть людської психіки.
Можливо, що його слава як керівника і новатора в поширенні кампаній, покликаних нагадати євреям про їхні обов’язки – “міцвот” (заповіді) – та традиції свого народу, стала результатом реалізації його талантів мислителя і рідкісного дару поєднання концептуального і практичного.
Насправді в Ребе ці різні сторони – думка і дія – об’єднувалися в одну, становлячи немовби два боки однієї медалі: єдність Тори і єдність єврейського народу, єдність людства у виконанні кінцевої мети творення – настання епохи Мошиаха.
Для тих, кому пощастило зустрітися з Ребе, отримати відповідь на лист, долар із благословенням, помолитися в його міньяні, та й для тих, кому не вдалося побувати в “севен-севенті” (770 – назва резиденції Ребе), не минає й дня без пронизливого болю, без тривожної пам’яті. Але книжки на полиці кажуть: зв’язок можливий, діалог триває, праведники не полишають цей світ. Праведники не вмирають.
А справи і слова його ми пам’ятаємо добре: і про любов до кожного єврея, і про захист землі Ізраїлю, і про безкомпромісне, жертовне дотримання Тори, і про близькість часів Мошиаха. Але ж це більше, ніж слова – це відчутна об’єктивна істина. Це не помре.
Однак громадський діяч, який був наближеним до Любавичського Ребе, розповідав, що одного разу, увійшовши до кабінету Ребе, помітив на його обличчі серйозний вираз. Набравшись сміливості, він запитав Ребе, що його турбує.
Ребе відповів, що деякий час тому до нього звернулося молоде подружжя з проханням благословити їх на виїзд на шліхут. Ребе поставив умовою отримання письмової згоди батьків. Згодом вони повернулися з таким дозволом і отримали його згоду та благословення.
«Дружина є єдиною донькою в сім’ї серед п’ятьох братів, які служать шлухім (посланцями) в різних куточках світу», — продовжив Ребе, називаючи місце шліхут кожного з братів. А потім завершив:
«Тепер, коли й донька вирушає на шліхут, батьки залишаються самі. Саме в ці хвилини вони перебувають в аеропорту, і там проливається багато сліз. Хоч це сльози радості та хвилювання, усе ж це сльози. І зараз я перебуваю разом із ними».
РЕБЕ ЗАВЖДИ З НАМИ! НАШЕ ЗАВДАННЯ — БУТИ МІЦНО ПОВ’ЯЗАНИМИ З НИМ ТА ЖИТИ ЗГІДНО З ЙОГО ВКАЗІВКАМИ!
