12-13 Тамуза 5786 (27-28 червня 2026) євреї всього світу відзначають річницю Визволення шостого очільника руху ХаБаД Ребе Раяца і, водночас, — 146-у річницю від дня його народження.
Раббі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон очолив рух ХаБаД у 5680 році (1920). Його час припав на період комуністичного атеїзму, ворожого до будь-яких проявів віри. Коли чимало лідерів вірили, що збереження єврейства можливе лише шляхом компромісу, поступок або відступу, Ребе Раяц проголосив курс наступу єврейського духу. Він засновував нові школи, готував викладачів, організовував підпільні громади, розповсюджував знання про Тору та заохочував дотримання заповідей — попри загрозу життю.
15 Сівана 5687 року (1927) його заарештували і винесли смертний вирок. Коли про це дізнався Ребе і всі хасиди, вони зробили все можливе і неможливе, щоб пом’якшити це покарання. І, слава Б-гу, їм це вдалося: смертний вирок замінили на 10 років заслання на Соловки. Але Ребе продовжив працювати над пом’якшенням вироку, і незабаром заслання на Соловки замінили трьома роками перебування у Костромі. 3 Тамуза Ребе Раяц вийшов із в’язниці та вирушив у заслання. Та сталося диво: 12 числа місяця Тамуз, у день його 47-річчя, раббі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон був остаточно звільнений.
Ця подія значною мірою визначила історію євреїв не лише Радянського Союзу, а й усього світу.
Це дивовижне спасіння показало, що ОГПУ та Євсекція ВКП(б) не всесильні, і що навіть ці грізні установи змушені відступити перед силою єврейського духу, перед втручанням самого Вс-вишнього.
Цей надихаючий факт мав величезний вплив на подальший розвиток Любавичського руху в Радянському Союзі, а через нього — і на все духовне життя радянського єврейства в наступні десятиліття.
Прибуття Ребе Раяца до Європи, а згодом до Америки, зумовило поширення Любавичського руху в усьому світі, завдяки чому він став одним із найважливіших чинників єврейського життя.
Тому день 12 Тамуза став святом Визволення, яке щорічно відзначають як любавичські хасиди, так і всі євреї, що шанують Тору, єврейські моральні цінності та дбають про їх збереження для майбутніх поколінь.
Слова самого Ребе Раяца:
«Нехай не залишить нас милість Вс-вишнього, і нехай не вичерпаються заслуги наших Праотців, як не зникнуть і ті, хто йде їхнім шляхом – назавжди і повіки. І ось, 12 числа місяця Тамуз, у третій день тижня (вівторок) … мені було даровано свободу. Але Вс-вишній звільнив не лише мене – це визволення для всіх, хто шанує святу Тору, виконує заповіді або навіть просто зветься євреєм. Це день Визволення для всіх, хто поширює знання Тори серед євреїв…»
