20 Тевета 5786, євреї в усьому світі відзначили йорцайт одного з найвидатніших мудреців і законоучителів єврейського народу – рабі Моше бен Маймона, відомого як РАМБАМ (Маймонід).
РАМБАМ був винятковою постаттю свого часу: філософом і рабином, лікарем і вченим, просвітителем, який справив колосальний вплив як на єврейську традицію, так і на світову науку. Про нього сказали: «Від Мойсея до Мойсея не було подібного Мойсею», а Віленський Гаон бачив натяк на його велич уже в Торі, вказуючи, що перші літери вірша «Умножилися мої чудеса в землі Єгипетській» (Шемот 11:9) утворюють ім’я РАМБАМ.
Хоча місце його поховання знаходиться сьогодні в Тверії, в Землі Ізраїлю, народився РАМБАМ у 1135 році в Кордові (Іспанія, що перебувала тоді під арабським пануванням). Його життєвий шлях був сповнений мандрів і випробувань, а значна частина життя та діяльності пов’язана з Єгиптом.
Згідно з переказами, дитинство РАМБАМа було непростим. Попри раннє навчання Торі у батька, спочатку він не виявляв інтересу до навчання. Однак пережите в юності сильне потрясіння стало переломним моментом: з цього часу він почав вчитися з надзвичайним завзяттям і незабаром розкрив свій видатний геній.
Вже у 23 роки РАМБАМ приступив до роботи над «Коментарем на Мішну», завершивши його пізніше в Єгипті. Там же він став рабином Фостату (передмістя Каїра) і головою єшиви. Після трагічної загибелі брата Давида, який забезпечував родину, РАМБАМ був змушений заробляти лікуванням. Його медичний талант приніс йому широку популярність – він став особистим лікарем султана Саладіна, а потім і його спадкоємця.
Саме в роки напруженої лікарської практики були створені праці, що назавжди увічнили його ім’я. У 1190 році РАМБАМ завершив «Мішне Тора» – всеосяжний зведення єврейського закону, який став одним із центральних стовпів Усної Тори. Величезний вплив справив і філософський труд «Море невухім» («Путівник для тих, хто заблукав»), звернений до тих, хто прагнув поєднати віру і розум. Крім цього, РАМБАМ написав праці з медицини та математики, перекладені згодом на латину і що увійшли до скарбниці світової науки.
РАМБАМ помер 20 Тевета 1204 року в Фостаті. Коли звістка про його відхід дійшла до Єрусалиму, в місті було оголошено траур і піст. Пізніше його тіло було перевезено до Землі Ізраїлю і поховано в Тверії.
РАМБАМ підкреслював особливу важливість вивчення Тори, виділяючи три взаємопов’язані напрямки:
– вивчення законів і практики (Галахи),
– пізнання сенсу заповідей через коментарі та філософію,
– вивчення як шлях до особистого та духовного вдосконалення.
За його вченням, саме поєднання знання, розуміння та внутрішнього зростання робить вивчення Тори по-справжньому живим і повноцінним.
Особливого значення спадщина РАМБАМа набула в наш час завдяки постанові Любавицького Ребе, прийнятій у 1984 році (5744), про щоденне вивчення його творів. Ця ініціатива об’єднала євреїв по всьому світу і включає три формати: щорічний цикл (три глави на день), трирічний цикл (одна глава на день) та вивчення «Книги заповідей», роблячи вчення РАМБАМа доступним кожному.
