Балак, цар Моава, закликає до себе пророка Біл’ама, щоб той прокляв народ Ізраїлю.
У дорозі Біл’ама засуджує його ослиця, яка бачить ангела, що за велінням Б-га перегороджує шлях Біл’аму.
Тричі, з трьох різних місць Біл’ам намагається вимовити прокльони, але щоразу замість цього з вуст його виходять благословення. Крім того, Біл’ам передрікає кінець днів і прихід Машиаха.
Євреї, спокушені чарами дочок Моава, поклоняються їхньому ідолу Пеору. Коли один зі знатних євреїв привселюдно приводить мід’янську принцесу до свого намету, Пінхас, син Елазара, вбиває їх обох, тим самим припиняючи мор, що почався серед народу.
Хукат:
Моше отримує закон про «червону телицю», чий попіл використовувався для очищення тих, хто ставав ритуально нечистим через контакт із мертвим тілом.
Після сорока років мандрівок народ Ізраїлю приходить у пустелю Цин, де помирає Мірьям. Народ страждає від спраги і починає нарікати. Б-г каже Моше звернутися до скелі й веліти їй дати воду. Моше, розгніваний норовливістю народу, вдаряє посохом по скелі. З каменю б’є вода, але Всевишній каже Моше, що ні він, ні Аарон не увійдуть у Землю Обітовану.
Аарон помирає на горі Ор-Аар і його син Елазар приймає первосвященство. Коли євреї знову нарікають проти Б-га і Моше, на стан Ізраїлю нападають отруйні змії. Всевишній велить Моше помістити мідного змія на високу жердину, щоб кожен, хто погляне на нього, піднявши очі вгору, був зцілений від зміїної отрути.
Народ співає пісню на честь чудесного джерела, що забезпечувало їх водою в пустелі.
Моше веде народ у битву з еморейськими царями Сихоном і Огом, які намагалися перешкодити проходу євреїв через їхні землі, розбиває їх і опановує їхню землю, що лежить на схід від Йордану.
