У музеї “А Ідише Нешуме” (“Єврейська душа”), який вже третій рік працює і розвивається в стінах благодійного центру “Бейт Барух” та синагозі “Бейт Реувен” (м. Кам’янське), зібрано невеличку колекцію старовинних прасок. Їх передали в дар музею небайдужі до історії євреїв Кам’янського-Дніпродзержинська активні члени громади: Наталія Горіна, родина Арнапольських, Степанян та інші.
Взагалі, будь-який експонат спонукає заглибитися в історію створення предмета, його еволюції протягом років, десятиліть і навіть століть…
Цікавою є й історія праски, яка розпочалася із нагрітого каміння та важких чавунних моделей і еволюціонувала до сучасних парових станцій.
В музеї представлені прадавні екземпляри, які використовувалися господинями до XVIII століття: це рубель — дерев’яна дошка з насічками, на яку намотували тканину і прокатували її за допомогою качалки. В нашій колекції є два різні за розміром екземпляри.
Трохи пізніше з’явилися духові (вугільні) праски (XVIII — XIX ст.). Масивні металеві конструкції з відкидною кришкою. Всередину засипали гаряче деревне вугілля. Для того, щоб вугілля не згасло, через спеціальні отвори з боків конструкцію треба було енергійно «тіпати» (роздувати повітря). На жаль, в нашій колекції поки що немає такого екземпляра. Але ми сподіваємося, що він обов’язково поповнить наші фонди.
Натомість маємо одразу чотири різні за розміром і дизайном чавунні (суцільнолиті) праски (XIX — сер. XX ст.). Монолітні металеві праски розігрівали на печі або відкритому вогні. Щоб попрасувати одяг, у господарстві зазвичай тримали мінімум дві такі праски: поки однією користувалися, інша грілася.
Із 1882 року і дотепер ми користуємося електричними прасками. Днем народження вважається 1882 рік, коли американець Генрі Сілі запатентував першу електричну праску. Сьогодні ж більшість віддає перевагу сучасним моделям, які мають розумні датчики захисту тканин, інтегровані системи захисту від накипу та окремі відпарювачі, що підходять для делікатних речей.
Але нас, звичайно, більше цікавлять старовинні праски, які тривалий час використовувалися у єврейських родинах Кам’янського-Дніпродзержинська.
