У ДЕНЬ РОШ-АШАНА — ЄВРЕЙСЬКИЙ НОВИЙ РІК (1-2 ТИШРЕЙ, У 2024 РОЦІ ВИПАДАЄ НА 3-4 ЖОВТНЯ) — ПРОГОЛОШУЄТЬСЯ ЦАРСТВО Б-ГА НАД УСІМ СВІТОМ.
Цього дня був створений прабатько людства — Адам. І того ж дня він порушив дану йому Б-гом заборону і був засуджений на вигнання з Едена. Це був перший Рош-аШана, і тоді відбувся перший суд над людиною. Відтоді щорічно в цей день творить Вс-вишній суд над людством, визначаючи, що має статися з людьми і народами в наступному році.
Напередодні першого дня Рош-аШана заведено запалювати святкові свічки до заходу сонця. При цьому вимовляють такі благословення:
Борух Ато Адой-ной Елой-ейну Мелех Оойлом Ашер Кідешону Беміцвойсов Вецивону Леадлік Нейр Шел Йойм Азікоройн.
Борух Ато Адой-ной Елой-ейну Мелех Оойлом Шеехехейону Векіймону Веігіону Лізман Азе.
Після молитви “Маарів” увечері в Рош-а-Шана заведено вітати одне одного: “Лешана това тікатев ветехатем” (жінці кажуть: “Лешана това тікатві ветехатмі”), що означає: “Нехай будеш ти записаний на добрий рік, і запис цей нехай буде скріплений печаткою!”
Під час першої (вечірньої) трапези Рош-а-Шана дотримуються низки звичаїв, що символізують бажання удостоїтися доброго нового року. Після благословення над хлібом перший шмат хали вмочують не в сіль, як зазвичай, а в мед. Потім беруть часточку солодкого яблука, занурюють її в мед, вимовляють благословення “…той, хто творить плід дерева”, а потім кажуть: “Хай буде воля Твоя на те, щоб новий рік був добрим і солодким!” Так чинять навіть тоді, коли на столі є фрукти, якими славиться земля Ізраїлю (наприклад, фініки, гранати), хоча зазвичай у такому разі саме над ними, а не над яблуком, слід було б виголосити благословення. Крім того, під час трапези багато хто їсть баранячу голову – в пам’ять про ягня, принесене в жертву замість Іцхака, або голову риби – щоб у році, що настає, “бути головою, а не хвостом”; гранат – “щоб заслуг наших стало багато, як зерняток у гранаті”; страви з моркви, буряка й інших овочів, назви яких їдишем, івритом або арамейською асоціюються з добрими побажаннями. Їдять рибу – щоб ми “множилися як риби в морі”. Благословення вимовляють тільки над яблуком у меду. У деяких громадах, кожну страву супроводжує відповідне вимовлене вголос побажання. Щоб не зіткнутися з поганими прикметами в Рош-аШана, в першу трапезу свята не їдять кислого, гіркого, гострого, а також не їдять горіхи (гіматрія – числове значення – букв цього слова дорівнює гіматрії слова хет (гріх).
У Рош-аШана Вс-вишній судить весь світ і визначає долю кожної людини на наступний рік. Як каже Талмуд (Мішна, трактат “Рош-аШана”, 1:2), цього дня всі без винятку люди проходять перед Творцем, “немов вівці перед пастухом, коли той перераховує свою отару”. Вчинки кожної людини ретельно аналізуються, і їй виноситься відповідний вирок.
Тому Рош-а-Шана – це не свято у звичайному сенсі слова. Смачні страви та ошатний одяг виражають не веселощі, а надію на милосердя Б-га, який любить і жаліє Своїх дітей і бажає їхнього виправдання на суді. Водночас Рош-а-Шане вирізняється особливою атмосферою серйозності та тривоги. Тому в ці дні не слід розважатися, гуляти, не рекомендується спати вдень, і навіть уночі бажано спати менше, ніж зазвичай. Прийнято утримуватися від подружньої близькості в обидві ночі Рош-а-Шане. Треба якомога більше часу приділити молитві, вивченню Тори і читанню псалмів. У Рош-а-Шана не курять, хоча це й не заборонено законом.
Найважливіша заповідь цього свята – слухати, як сурмлять у шофар, що символізує коронацію Вс-Вишнього як Владики всесвіту. Крім того, голос шофара, схожий на плач дитини, символізує крик нашої душі, що виходить із глибини серця, звернений до небесного Отця.
До того, як протрублять у шофар, не їдять і не п’ють (якщо це не зашкодить здоров’ю). Слухати звуки шофара заведено стоячи.
Перед тим, як сурмити в шофар, той, кому надано цю честь, вимовляє два благословення: “…той, хто наказав нам слухати звук шофара” і Шеехеяну. Ці благословення він вимовляє за всіх, хто його чує, а присутні відповідають на них: “Амен!” Згідно зі звичаєм, біля того, хто сурмить у шофар, стоїть інша людина і мовчки вказує їй за сидуром або за махзором, який вид звуків має прозвучати. Між проголошенням благословень і до останньої серії сурмових звуків під час повторення хазаном молитви Мусаф заборонено говорити будь-що, що не стосується молитви або виконання заповіді про шофар. У другий день Рош-а-Шане сурмачу, який сурмить у шофар, слід одягнути новий костюм або сорочку, щоб можна було вимовити Шеехеяну. Але і якщо такої можливості немає, він все одно вимовляє це благословення.
У Рош-а-Шане заведено приводити дітей у синагогу слухати шофар і привчати їх поводитися відповідним цьому моменту чином. Зовсім маленьких дітей матері повинні тримати біля себе, оскільки, в принципі, жінки звільнені від виконання заповіді слухати шофар, і якщо дитина завадить матері зосередитися, це не вважатиметься порушенням заповіді. Під час молитви Мусаф сурмлять сто разів, не більше. Той, хто вже прослухав, як сурмлять у шофар, або сурмив сам, має право протягом дня сурмити для тих, хто ще не виконав цю заповідь. Бажано, щоб благословення перед цим виголосив один зі слухачів.
Якщо перший день Рош-а-Шана випадає на Шаббат, то в шофар сурмлять тільки в другий день.
У перший день Рош-а-Шана (а якщо він випадає на суботу, то в другій) після полудня і до настання вечора заведено здійснювати обряд Ташліх, суть якого в прочитанні молитов, що волають до “тринадцяти категорій Милосердя” і в символічному “витрушуванні” гріхів. Обряд проводять біля води, яка, згідно з Каббалою, символізує милосердя, бажано біля водойми, де водиться риба, що символізує плодючість, життєву силу, а також “Око, що вічно дивиться”.
Другий день Рош-а-Шана відрізняється від других днів інших свят тим, що його в усіх відношеннях вважають таким, що дорівнює першому дню (на відміну від решти “других днів”, він встановлений не через сумніви в точній даті). Ба більше, в Талмуді сказано, що обидва дні Рош-а-Шана – це “один довгий день”. Тому існує сумнів, чи треба перед настанням другого дня Рош-а-Шане вимовляти благословення Шеехеяну. Щоб позбутися цього сумніву, заведено спеціально створювати якийсь привід, щоб вимовити його. Так, жінка, яка запалює свічки, повинна вдягнути нову сукню або покласти на стіл перед собою плід нового врожаю. Тим самим вона створює привід для проголошення Шеехеяну, і це благословення стосуватиметься також запалювання свічок. Однак якщо такий привід немає можливості створити, Шеехеяну все одно вимовляють. Новий плід, над яким виголосили це благословення, з’їдають одразу після кідуша, перед обмиванням рук для трапези.
Другого дня Рош-аШона свічки запалюють із настанням ночі, після появи зірок, перед самим кідушем.
“Рош-аШане” дослівно означає “голова року”. Це, зокрема, натякає на те, що так само, як функції всього тіла залежать від голови, від поведінки людини в Рош-аШана залежить, яким буде для неї рік, що настає.
