Цей день знаменує “народження” хасидизму. Дев’ятнадцятий день єврейського місяця Кислев відзначається як “Рош-аШоне хасидизму”. Цього дня, 1798 року, засновника хасидизму ХаБаД рабі Шнеура Залмана з Ляд (1745-1812) звільнили з ув’язнення в царській Росії. Це було більше, ніж просто персональне звільнення, це стало переломним моментом у єврейській історії, що знаменує початок нової ери розкриття “потаємної душі” Тори.
15 Кислева 5785 (16 грудня 2024) в приватному ліцеї “Бейт Менахем Любавич” (м. Кам'янське) відбулася святкова програма, присвячена 14 Кислева - Дню весілля Любавичського Ребе Менахема-Мендела Шнеєрсона і Ребецн Хаї-Мушки. Діти почули зворушливу історію про те, як готувалося весілля і прийняли на себе хороші рішення, які хотіли б подарувати Ребе та Ребецн у цей особливий день. Захід не тільки дав змогу ліцеїстам познайомитися з історією та традиціями, а й відчути себе частиною великої єврейської родини. Програму підготували та провели Лілах Цопа та Ніна Козакова.
Дев'яносто шість років тому, 14 Кислева, відбулося весілля раббі Менахема-Мендела Шнеєрсона, майбутнього Сьомого Любавичського Ребе, і Хаї-Мушки Шнеєрсон, доньки Шостого Любавичського Ребе, рабі Йосипа-Іцхака Шнеєрсона. Весілля відбувалося у Варшаві, в єшиві «Томхей-Тмімім» у присутності безлічі хасидів і Шостого Ребе ХаБаДа. Однак, весілля майбутнього Сьомого Любавичського Ребе і Хаї-Мушки Шнеєрсон святкували не тільки у Варшаві: батьків нареченого, Головного рабина Катеринослава-Дніпропетровська в 1909-1939 роках рабі Леві-Іцхака Шнеєрсон і його дружину праведну ребецн Хану, влада СРСР відмовилася випустити з країни, і вони не змогли бути присутніми на весіллі сина. Тому рабі Леві-Іцхак організував другу весільну церемонію в Дніпропетровську, яка проходила в той самий час, і для участі в ній прибуло багато рабинів і хасидів, які жили в Радянському Союзі. Понад п'ять тисяч людей юрмилися у дворі. Шошвіним були Ребе Раяц і його дружина ребецн Нехама-Діна, дядько Ребе Раяца реб Мойше Оренштейн і його дружина, ребецн Хая-Мушка, дочка Ребе Маараша. У той час, коли нареченого і наречену вели під хупу, Ребе Раяц наказав співати нігун Алтер Ребе - «Арба Бавот». Сам Ребе також співав цей нігун у великому злитті з Вс-Вишнім. Хупу проводив сам Ребе Раяц. «Сім благословень» Ребе Раяц виголосив у дивовижному і найсильнішому “двейкут”, і вся громада стояла приголомшена видовищем, якого удостоїлася побачити. Трапеза, присвячена весіллю, проходила в одному з великих залів Варшави. Ребе...
9 Кислева настає 251-а річниця від дня народження і 197-а річниця дня відходу з життя Другого Ребе ХаБаДа, раббі Дов-Бера, якого також називали Мітелер Ребе, «Середній Ребе». А 10 Кислева відзначають 198-у річницю його звільнення з царської в'язниці. Чудеса і знамення супроводжували його все життя. У його батька, раббі Шнеура-Залмана з Ляд, засновника руху ХаБаД, відомого як Алтер Ребе, і його дружини, ребецн Стерни, чотирнадцять років не було синів, про що вони дуже журилися. Напередодні свого відходу з цього світу великий праведник і розповсюджувач вчення хасидизму Межеріческій Магід, учень і продовжувач справи Баал Шем Това, закликав до себе Алтер Ребе і, повідомивши, що незабаром у того народиться син, повелів назвати його своїм ім'ям. Через рік у Алтер Ребе народився хлопчик, який отримав ім'я Дов-Бер. Саме Мітелер Ребе належало заснувати столицю ХаБаДа в Любавичах, хоча після того, як Алтер Ребе пішов із життя, раббі Дов-Бер деякий час жив у Кременчуці. Потім, ніби поступаючись наполяганням білоруських хасидів, він вирушив до Любавичів, і на місці згарища, де раніше стояв будинок, у якому навчався Алтер Ребе у Іссахар-Дова, він заснував свою резиденцію та благословив місто, як столицю хасидизму й місце проживання сподвижників ХаБаДу. Ребе Раяц так пояснив причину, через яку такий непоказний штетл як Любавичі отримав статус столиці: «Любавичі неспроста були призначені для того, щоб посісти таке значуще місце в житті прихованих праведників, а пізніше і в житті хасидів...
У Нью-Йорку розпочав роботу Кінус шлухім, «International Conference of Chabad-Lubavitch Shluchim», щорічна міжнародна конференція, що збирає посланців Любавицького Ребе з усього світу. Ця подія, відзначена особливою духовною атмосферою та насиченою програмою, щороку стає важливим моментом для кожного учасника, об'єднуючи тисячі людей з різних куточків планети. Основною програмою конференції стануть тематичні саміти, присвячені різним аспектам єврейського життя. Особлива увага приділяється роботі з молоддю і літніми членами громад. Учасники обговорять, як краще інтегрувати старше покоління в громадське життя, ділитися досвідом зі створення молодіжних клубів і розробляти програми, спрямовані на зміцнення єврейської ідентичності у дітей і підлітків. Одним із ключових заходів щорічного Форуму посланців Любавицького руху, які працюють у багатьох країнах світу, є спільна молитва на оелі - місці поховання Шостого та Сьомого Любавицьких Ребе - Йосипа-Іцхака та Менахема-Мендела Шнеєрсонів. Кульмінацією стане гала-банкет, який відбудеться в неділю, 30 Хешвана. Він стане не тільки моментом натхнення, а й майданчиком для обміну ідеями та зміцнення зв'язків серед шлухім, які продовжують свою місію в найрізноманітніших куточках світу. Конференція, натхненна вченням Любавицького Ребе, покликана нагадати всім про важливість єдності, піклування про ближнього та продовження місії поширення світла й добра по всьому світу. Від Кам'янського на конференції присутній Головний рабин міста Леві...
11 Хешвана (цього року - 12 листопада) - день смерті праматері Рахель. Учні приватного ліцею “Бейт Менахем Любавич” (м. Кам'янське) прослухали тематичну лекцію, подивилися відео і закріпили матеріал інтелектуальною грою. У книзі «Берейшит» Рахель представлена як «одна з праматерей єврейського народу». Але в єврейській традиції саме вона - друга дружина праотця Яакова, стала символом матері, до того ж специфічним символом єврейської матері, що сумує за долею свого народу - синів Ізраїлю: «Рахель плаче за дітьми своїми, і не може втішитися» (Ірмеягу, 31:15). Мідраш розповідає, що з усіх прабатьків і праматерей тільки Рахелі вдалося пом'якшити гнів Вс-Вишнього на Ізраїль. Перші відомості про місце поховання праматері Рахелі наводяться в Торі (Книга «Берейшит» 35:19) «І померла Рахель. І похована була вона на шляху (з Бейт-Еля) в Ефрат, він же Бейт-Лехем». Могила Рахелі згадується також у книзі Шмуель I (10:2), де сказано, що Рахель поховали на кордоні наділу коліна Веніаміна. Знаходиться вона на північ від Бейт-Лехема, за кілька сотень метрів від південної частини сучасного Єрусалима. Протягом багатьох століть є місцем паломництва євреїв, і щоразу, коли єврейський народ у біді, прокидається її милосердя, і воно пробуджує милосердя Вс-Вишнього. Рахель молить Небеса про порятунок своїх синів від тієї самої пори, коли вони вперше пройшли у вигнання повз її могили, і не перестане молити, доки не збудеться стародавнє пророцтво Ірмеягу про повне повернення синів Ізраїлю, розсіяних...
Минулого року свято Сімхат Тора, яке є найрадіснішим днем для єврейського народу, обернулося трагедією в Ізраїлі. Однак, незважаючи на біль і втрати, ми покликані повернути радість і світло в наш світ. 22 Тішрея 5785 (24 жовтня 2024) єврейська громада Кам'янського зібралась в останній день циклу свят місяця Тішрей, щоб прочитати молитви “Шахаріт” та “Ізкор”, сісти разом у суці за святковою трапезою, запалити свічки свята Сімхат Тора та здійснити заповідь Акафот (танці з Торою). Сімхат Тора святкували з надією на великі дива — щоб цього року мир прийшов у всі куточки нашої планети.
Шміні Ацерет і Сімхат Тора - два важливих свята, які відзначають на 22-й і 23-й дні місяця Тішрей у єврейському календарі. Шміні Ацерет, що означає «восьмий день зборів», є завершенням святкового періоду Суккоту. Це день, коли євреї моляться про дощ, що символізує успішний урожай у майбутньому році. Сімхат Тора, або «Радість Тори», відзначається наступного дня. Це свято присвячене завершенню щорічного циклу читання Тори. Цього дня громада святкує, танцюючи із сувоями Тори в синагогах, висловлюючи свою радість і подяку за мудрість і закони, які дає Тора. Обидва ці свята символізують єдність, радість і духовне піднесення для єврейської громади. Що відбувається під час Шміні Ацерет і Сімхат Тора Під час Шміні Ацерет і Симхат Тора євреї проводять багато традиційних релігійних і культурних обрядів. Шміні Ацерет присвячений молитвам і благословенням на завершення свят. Віряни моляться про початок сезону дощів, адже дощ вважається символом Божого благословення на майбутній рік. Сімхат Тора - свято радості, коли єврейська громада завершує річний цикл читання Тори. Цього дня люди танцюють і співають із сувоями Тори, висловлюючи свою вдячність за Божественне Писання. Свято супроводжується піснями, танцями та урочистим читанням перших і кінцевих рядків Тори, символізуючи постійний цикл її вивчення. Обидва свята є вираженням духовної відданості та вдячності за благословення Божі, і мають глибоке значення для єврейського народу. Звичаї та традиції Шміні Ацерет і Симхат Тора Шміні Ацерет...
Гошана Раба — день, який єврейська традиція порівнює з Йом-Кіпуром, останній із «Грізних днів». Саме в цей день на небесах остаточно затверджується вирок кожному з нас. За переказами, Вс-Вишній подарував цей день нашому праотцеві Аврааму як останню можливість для євреїв спокутувати свої гріхи, якщо вони не змогли зробити це в Рош-аШоне або Йом-Кіпур. На честь Авраама, 21-го покоління від Адама, 21-й день місяця Тішрей, Гошана Раба, став особливим днем, що дарує останню можливість виправити помилки.
У ДНІ СВЯТА СУККОТ (15-21 ТІШРЕЯ), ЯКЕ НАЗИВАЄТЬСЯ “ЧАС НАШОЇ РАДОСТІ”, ЄВРЕЇ ЖИВУТЬ У ВКРИТИХ ГІЛКАМИ ТИМЧАСОВИХ БУДІВЛЯХ, ЗВАНИХ “СУККА”, У ЯКИХ БЕНКЕТУЮТЬ І СЛАВЛЯТЬ ВС-ВИШНЬОГО ВСІ СІМ ДНІВ СВЯТА. Що таке Суккот? Якщо початок місяця Тішрей пройнятий атмосферою покаяння, прагнення духовно піднести себе і піднятися до Б-жественного, то друга частина місяця має інше значення – привнести Б-жественне у світ, перейнятися всім, що Ним заповідуважено, до такої міри, щоб це викликало велику радість. І в цьому – головний сенс свята Суккот, яке називається “Час нашої радості”. Ідея сукки в тому, щоб, як сказано в Писанні, “на всіх шляхах твоїх ти пізнавав Його”, тобто щоб будь-які справи єврея, не тільки молитва і вивчення Тори, а й навіть звичайнісінькі, були пов’язані з Вс-Вишнім. Адже навіть коли людина спить або їсть у сукці, вона виконує Його заповідь, і навіть йдучи з неї, вона пов’язана з цією міцвою… Один із найважливіших законів Суккот – міцва “чотирьох рослин”, коли з’єднують разом лулав – довгу гілку фінікової пальми, яка не розпустилася, етрог – цитрон, адассім – гілочки пахучої миртової мирти й аравот – гілки скромної верби та вимовляють над ними особливе благословення. Символіка цієї заповіді пов’язана з поєднанням властивостей цих рослин: смаку і запаху. Смак символізує внутрішню гідність, набуту завдяки вивченню мудрості Тори. Запах, що поширюється рослиною, символізує діяння людини: виконання Закону і допомогу ближнім. Етрог Як етрог поєднує приємний смак і...
