Моше заповідає народу Ізраїлю призначити суддів і судових виконавців у всіх містах.
«До справедливості, до справедливості прагни!» – наказує він їм, застерігаючи проти хабарництва і лицемірства. Усі правопорушення мають бути ретельно розслідувані, а свідчення свідків скрупульозно досліджені. Щонайменше два свідки необхідні для обвинувачення і вироку.
У кожному поколінні, каже Моше, будуть учителі, чиїм обов’язком буде витлумачення і роз’яснення Закону – «За вченням, яке вони вкажуть тобі, і за законом, який вони скажуть тобі, чини. Не ухиляйся від того, що вони скажуть тобі, ні вправо, ні вліво».
Розділ «Шофтім» також містить заборони ідолопоклонства і чаклунства, закони, що регулюють призначення царя і його поведінку, а також інструкції для створення міст-сховищ, які слугували прихистком для людей, що вчинили ненавмисне вбивство. Також дано багато законів ведення війни: звільнення від служби тому, хто або щойно одружився, або побудував дім, або насадив виноградник, або боїться і «боязкий серцем»; необхідність пропонування мирних умов перед нападом на місто; заборона безглуздого знищення цінностей, прикладом чого слугує заборона зрубувати фруктові дерева під час облоги (у контексті якої лунають відомі слова Тори: «Людина – дерево польове».
На закінчення глави слідує заповідь про Егла-Аруфа – особливу процедуру, коли в разі виявлення в полі тіла людини, вбитої невідомими, старійшини найближчого до місця вбивства міста на спокуту здійснюють заклання телиці, що наголошує на відповідальності громади та її лідерів не лише за те, що вони роблять, а й за те, чому, можливо, вони могли б запобігти.
