Моше посилає в Землю Кнаан дванадцять розвідників.
Через сорок днів вони повертаються, несучи гігантське виноградне гроно, плоди граната і фіги як свідчення достатку і родючості цієї землі. Однак при цьому десять розвідників стверджують, що країна ця населена велетнями, яких євреям ніяк не здолати; тільки Калев і Єгошуа наполягають на тому, що цю землю можна з легкістю завоювати, як про це повелів Б-г.
Збентежений розвідниками народ ридає, що краще б їм було повернутися в Єгипет. Вс-Вишній у гніві постановляє, що прихід євреїв у Святу Землю буде відтерміновано на сорок років, протягом яких усе покоління Виходу помре в пустелі.
Далі в розділі “Шлах” даються закони про приношення менахот, а також заповідь про відокремлення хали як підношення Б-гу під час замісу тіста.
Людина, яка збирала дрова, порушуючи закони Шаббату, карається смертною карою.
Вс-Вишній дає заповідь прикріплювати китиці (цицит) до кутів чотирикутного одягу як знак, що нагадує про всі міцви Тори.
