14 травня в нашій державі відзначають День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Цю дату було встановлено Постановою Верховної Ради України у 2021 році на знак поваги до українських Праведників народів світу та інших рятівників євреїв, які з ризиком для свого життя та життя рідних допомагали євреям уникнути терору нацистів під час Голокосту. Для цієї дати було обрано день проголошення незалежності Ізраїлю у 1948 році.
Україна посідає четверте місце за кількістю Праведників народів світу. За даними ізраїльського Національного Меморіалу Катастрофи та Героїзму «Яд Вашем», звання Праведника народів світу удостоєно понад 2700 громадян України, і це число зростає.
Місто Кам’янське теж має чим пишатися.
Подвиг матері та доньки:
Софія Шаповалова мешкала у Дніпродзержинську (зараз — м. Кам’янське) у районі Романкового. У неї було дві доньки — старша Марія (1914 року народження) та Валентина (1928 року народження). Марія (за чоловіком Подолян) жила в Кіровограді (зараз – м. Кропивницький), працювала на молокозаводі. З 1939 року Кіровоград став обласним центром. Атестат про закінчення школи в обласному центрі відкривав більше можливостей для випускників. Тому Марія забрала молодшу сестру до себе. А мама залишилася сумувати в Дніпродзержинську. Бо мами завжди чинять так, як краще для їхніх дітей…
Валя жила у сестри, ходила до школи і дружила з Машею Тишковською, дівчинкою з єврейської родини, яка мешкала в тому ж будинку. Подруги були однолітками, у 1941 році вони ще не отримали паспортів.
Наприкінці липня 1941 р., коли вже всі розуміли неминучість фашистської окупації, Марія Подолян відправила Валю до родичів у село. У метушні зборів забули про свідоцтво про народження, воно залишилося у старшої сестри. 4 серпня гітлерівські війська увійшли в місто.
30 вересня всім євреям Кіровограда було наказано прийти на збірний пункт. Тієї ж ночі до Марії Подолян постукав незнайомий поліцай і сказав, що в дільниці перебуває її сестра і Марія повинна забрати її звідти. Марія схопила Валіне свідоцтво про народження і побігла до поліцейської дільниці. Але замість сестри побачила там сусідку – Машу Тишковську.
Кіровоградські євреї зрозуміли, що їх будуть вбивати, лише стоячи біля розстрільних ровів. Там, на межі загибелі, Марія Тишковська назвалася Валентиною Шаповаловою, сестрою Марії Подолян, українкою, яка помилково потрапила до натовпу євреїв. Ніде не сказано, як саме Маші спала на думку така ідея порятунку. Швидше за все, їй веліла так вчинити мама. Зречися мене, але живи, проси допомоги у сусідки! Бо мами за будь-яку ціну рятують своїх дітей…
І Марія Подолян усе зрозуміла, не роздумуючи обійняла сусідську дівчинку як сестру, пред’явила свідоцтво про її народження і відвела додому. Кілька днів Маша Тишковська провела в квартирі Марії Подолян. Обидві розуміли, як це небезпечно. Сусіди могли щось помітити й донести. Машу потрібно було сховати надійніше. Про те, щоб залишити її без допомоги, Марія Подолян навіть не думала. Вона вирішила відвезти дівчинку до своєї мами в Дніпродзержинськ. З Кіровограда Машу вдалося вивезти у возі під копицею сіна. Софія Шаповалова була знайома з родиною Тишковських і тепло прийняла сироту.
Сусіди Шаповалової знали, що в неї дві дочки, вона й представляла Машу Тишковську своєю молодшою, Валею. Ось тільки дуже вже несхожими були мати й дочка.
Софію Шаповалову з «дочкою» викликали на допит у поліцію. Але вони не розгубилися, твердо стояли на тому, що вони – мати і дочка, рідна кров, справжні українки. Бо мами не зраджують своїх дітей, навіть названих… І сталося диво – їх відпустили. Маша Тишковська прожила у Софії Шаповалової до звільнення Кіровограда у 1944 році. З усієї великої родини лише їй одній вдалося пережити війну. Теплі стосунки між Марією Тишковською та її рятівницями не переривалися. Вона завжди називала Софію Шаповалову мамою, а Марію та Валю — сестрами.
Фото на заставці: Софія Шаповалова та її прийомна дочка Марія Тишковська
Пам’ять
14 травня 1996 року «Яд Вашем» надав Марії Подолян та її матері Софії Шаповаловій почесне звання «Праведник народів світу».
А в Кам’нському з 1 березня 2019 р. пам’ять про доброту та відвагу жінки живе в назві площі, звідки щодня в усі боки відправляються трамваї та автобуси. Ця площа з’явилася на карті міста після масштабної реконструкції на початку 1980-х років і тридцять років не мала офіційної назви. Найчастіше її називали «Площа ДМК» або «Призаводська». Зараз її офіційна назва – площа Софії Шаповалової.
Пошукова робота щодо “Праведників народів світу” проводиться і в музеї “А Ідише Нешуме” (“Єврейська душа”) благодійного центру “Бейт Барух” і синагоги “Бейт Реувен” (м. Кам’янське). Тож усі, хто має будь-яку корисну інформацію щодо людей, які рятували життя євреїв під час Другої світової війни, можуть звертатись за телефонами: (068) 576-77-07, (067) 640-18-08. Пишіть: **school.oravner@gmail.com_ або приходьте в синагогу: вул. Любавичського Ребе, 5 (понеділок, середа, четвер з 9:00 до 15:00_
Використано матеріали сайту: https://nashreporter.com/ru/obshhestvo/rasskaz-o-zhenshhine-iz-kamenskogo-v-chest-kotoroj-nazvali-ploshhad-pered-dmk-228279
