Дорогі друзі! Ханукальні вогні, що запалюються з настанням вечора, нагадують нам про минуле: про війну Хашмонеїв проти великих сирійських армій; про перемогу Хашмонеїв; про освячення відновленого Храму; про новозажжену в Храмі тимчасово згаслу менору; про невелику кількість олії, яка виявилася достатньою на кілька днів горіння, тощо. Уявімо собі, що ми самі є бійцями маленького партизанського загону Хашмонеїв у ті дні. Ми перебуваємо під пануванням могутньої сирійської держави, багато хто з наших братів залишив нас і прийняв язичництво і спосіб життя ворога нашого. Але наші вожді, Хашмонеї, почали діяти, не вдаючись у розрахунки щодо чисельності ворожих військ і потужності їхнього озброєння і не зваживши заздалегідь наші шанси на перемогу. Адже Храм був захоплений жорстоким ворогом. Тора і наша віра були у великій небезпеці. Ворог розтоптав усе для нас святе і намагається змусити нас прийняти його ідеологію, його спосіб життя – ідолопоклонство, несправедливість і подібні абсолютно чужі нам риси та характери. Нам залишається робити тільки одне – ще тісніше зімкнутися навколо нашої віри і наших міцвот і оголосити нашому ворогові війну не на життя, а на смерть. І ось, диво з чудес! Великі сирійські армії розбиті, величезна сирійська імперія зазнала поразки, ми повністю перемогли. Ця глава з нашої історії часто повторюється. Ми, євреї, завжди були нечисленні; багато тиранів намагалося знищити нас за нашу віру. Іноді вони, бувало, спрямовують свої отруєні стріли проти наших тіл,...
