Тижнева глава

Моше наказує синам Ізраїлю, що коли прийдуть у землю, яку Б-г дає їм у спадок, і оволодіють нею і розселяться в ній, щоб вони принесли перші плоди своїх садів до Храму і висловили подяку Вс-Вишньому за все, що Він їм зробив. Розділ також містить закони десятин, які віддають левитам і біднякам, а також докладний опис того, як благословення і прокльони мають бути проголошені на горі Грізім і на горі Ейваль, як про це вже згадувалося в розділі "Рее". Моше нагадує євреям, що вони - народ, обраний Б-гом, і що вони, своєю чергою, так само обрали Вс-Вишнього. Далі в розділі "Кі-Таво" слідує Тохаха ("Докір"): перерахувавши благословення, що настануть як нагорода згори за виконання заповідей Тори, Моше наводить довгий і суворий список страшних речей: хвороби, голод, убогість і вигнання, що впадуть на голову єврейського народу, якщо він покине закони Вс-Вишнього. На закінчення Моше говорить народу, що лише сьогодні, через сорок років після їхнього становлення народом, Б-г їм дав "серце - щоб знати, очі - щоб бачити і вуха - щоб чути"....

Із 613 заповідей Тори 74 містяться в розділі «Кі-Теце». Вони містять у собі «закон про красиву полонянку», закон про спадкові права первістка, закони про «повсталого сина», про поховання та про повагу до тіла покійного, про повернення пропажі, заборону забирати пташенят із гнізда в присутності їхньої матері, заповідь про зведення огорожі навколо даху будинку та заборону різних форм кілаїм (змішання рослинних і тваринних видів). Описуються судові процедури і покарання за перелюб, зґвалтування або спокушання незаміжньої дівчини і за неправдиве звинувачення чоловіком своєї дружини в подружній невірності. Певним категоріям з єврейського народу заборонено одружуватися з євреями по крові: мамзерам (народженим від забороненого зв'язку), чоловікам-прозелітам з народів Моава й Аммона та їхнім нащадкам чоловічої статі, прозелітам із народів Едома та Єгипту та їхнім дітям (лише до другого покоління). Розділ також містить закони про чистоту військового табору; заборону повертати раба, що втік до Ізраїлю; обов'язок платити поденному працівникові вчасно і дозволяти і людям, і тваринам їсти під час збиральних робіт; приписи про поводження з боржником і заборону стягувати відсоток з позики; закони про розлучення (з яких виводяться багато законів про шлюб); передбачення покарання 39 ударами за порушення заборони Тори; процедура йібум (левіратний шлюб) із вдовою бездітного брата або халіца («роззування») - у разі, якщо брат покійного не хоче з нею одружитися. Розділ завершується велінням...

Моше заповідає народу Ізраїлю призначити суддів і судових виконавців у всіх містах. «До справедливості, до справедливості прагни!» - наказує він їм, застерігаючи проти хабарництва і лицемірства. Усі правопорушення мають бути ретельно розслідувані, а свідчення свідків скрупульозно досліджені. Щонайменше два свідки необхідні для обвинувачення і вироку. У кожному поколінні, каже Моше, будуть учителі, чиїм обов'язком буде витлумачення і роз'яснення Закону - «За вченням, яке вони вкажуть тобі, і за законом, який вони скажуть тобі, чини. Не ухиляйся від того, що вони скажуть тобі, ні вправо, ні вліво». Розділ «Шофтім» також містить заборони ідолопоклонства і чаклунства, закони, що регулюють призначення царя і його поведінку, а також інструкції для створення міст-сховищ, які слугували прихистком для людей, що вчинили ненавмисне вбивство. Також дано багато законів ведення війни: звільнення від служби тому, хто або щойно одружився, або побудував дім, або насадив виноградник, або боїться і «боязкий серцем»; необхідність пропонування мирних умов перед нападом на місто; заборона безглуздого знищення цінностей, прикладом чого слугує заборона зрубувати фруктові дерева під час облоги (у контексті якої лунають відомі слова Тори: «Людина - дерево польове». На закінчення глави слідує заповідь про Егла-Аруфа - особливу процедуру, коли в разі виявлення в полі тіла людини, вбитої невідомими, старійшини найближчого до місця вбивства міста на спокуту здійснюють заклання телиці, що наголошує на...

"Дивись, — каже Моше народу Ізраїлю, — я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття". Благословення, яке настане в нагороду за виконання заповідей Вс-Вишнього, і прокляття — якщо їх порушуватимуть. Ці благословення і прокляття мають бути проголошені на горі Грізім і на горі Ейвал, коли євреї увійдуть у Святу Землю. "У місці, яке обере Г-сподь, щоб оселити там ім'я Своє", має бути зведений Храм. І тільки в ньому, а не в будь-якому іншому місці люди повинні будуть приносити жертви Б-гу. Лжепророки, а також ті, хто спокушають інших на ідолопоклонство, мають бути карані смертю. Місто, цілком зібране на поклоніння ідолам, має бути знищене. Знову повторюється згадка ознак кошерності тварин і риб, і перераховуються некошерні види птахів. Десяту частину врожаю хлібороб повинен приносити в Єрусалим і з'їдати там або ж продавати, а на виручені гроші купувати їжу, яку повинен з'їсти також в Єрусалимі. У певні роки замість цього та сама десятина має бути віддана біднякам. Первістків великої та дрібної рогатої худоби мають приносити до Храму, щоб їхнє м'ясо їли коени. Заповідь благодійності зобов'язує єврея допомогти нужденному побратиму подаянням або позикою. У Суботній рік (що настає раз на сім років) всі борги мають бути прощені. Єврейські раби мають бути відпущені на свободу після шести років служби. Розділ завершується перерахуванням законів трьох свят паломництва — Песах, Шавуот і Суккот — коли кожен повинен постати перед Б-гом у Святому...

Моше продовжує свою останню промову до єврейського народу, обіцяючи їм, що якщо вони дотримуватимуться заповідей Тори, то на них чекає процвітання в Землі, до якої вони ось-ось мають увійти, щоб оселитися в ній, як обіцяв Вс-Вишній їхнім праотцям. Моше також докоряє їм за скоєні гріхи, нагадуючи про Золотого Тельця, про бунт Кораха, про гріх розвідників і про те, як вони гнівили Б-га в Тав'ер, Масі, та в Ківрот-Атаава. «Ви бунтували проти Б-га, - каже він, - з того дня, що я вас знаю». Але крім цього він говорить також про прощення Вс-вишнім їхніх гріхів і про Другі Скрижалі, які Б-г дарував їм після їхнього каяття. Їхні сорокарічні поневіряння в пустелі, каже Моше, під час яких Б-г харчував їх маною небесною, мали навчити їх, що «не тільки на хлібі живе людина, а й на тому, що виходить з уст Г-спода, живе людина». Ко Моше називає землю, куди їм належить увійти, «такою, що тече молоком і медом», особливо благословенною «сімома видами» плодів (пшениця, ячмінь, виноград, фіги, гранати, оливки й фініки), землею, що перебуває в центрі Б-жественного Провидіння. Він велить їм зруйнувати ідолів тих племен, що жили там раніше, а також застерігає євреїв, щоб вони не загордилися і не вирішили, що «моя сила і міць моєї руки створила мені все це багатство». Ключовим фрагментом цього розділу також є другий фрагмент молитви Шма (Слухай, Ізраїлю!), що повторює фундаментальні заповіді, перелічені в першій її частині, та говорить про нагороду за виконання волі Вс-Вишнього та про плачевні...

Балак, цар Моава, закликає до себе пророка Біл'ама, щоб той прокляв народ Ізраїлю. У дорозі Біл'ама засуджує його ослиця, яка бачить ангела, що за велінням Б-га перегороджує шлях Біл'аму. Тричі, з трьох різних місць Біл'ам намагається вимовити прокльони, але щоразу замість цього з вуст його виходять благословення. Крім того, Біл'ам передрікає кінець днів і прихід Машиаха. Євреї, спокушені чарами дочок Моава, поклоняються їхньому ідолу Пеору. Коли один зі знатних євреїв привселюдно приводить мід'янську принцесу до свого намету, Пінхас, син Елазара, вбиває їх обох, тим самим припиняючи мор, що почався серед народу.

Корах за сприяння Датана й Авірама - давніх ворогів Моше - піднімає бунт, оскаржуючи лідерство Моше і первосвященство Аарона. До нього приєднуються 250 найвизначніших лідерів громади, які приносять священне воскуріння, щоб підтвердити свою придатність до священнослужіння. Земля розверзається і поглинає бунтівників, а небесний вогонь спалює їхні воскуріння. Серед євреїв слідом за цим вибухає епідемія, яку Аарону вдається зупинити принесенням пахощів. Посох Ааарона розквітає і приносить плоди мигдалю як чудесний знак про те, що його первосвященство визначено згори. Вс-Вишній дає заповідь про відокремлення труми (підношення) від врожаю зерна, вина й олії, а також первістків худоби на користь коенів.