Вс-Вишній велить Ноаху, єдиній праведній людині на землі, побудувати гігантський ковчег, оскільки всесвітній потоп зітре всяке життя з поверхні землі.
Ковчег же повинен стати притулком для Ноаха і його сім’ї, а також для тварин – по парі від кожного виду.
Протягом сорока днів і ночей ллє дощ, і потім вода прибуває ще протягом ста п’ятдесяти днів, аж поки не заспокоюється і не починає спадати. З вікна ковчега, що сів на горі Арарат, Ноах випускає спочатку ворона, а потім кілька разів голуба, щоб “побачити, чи пішла вода з поверхні землі”. Коли ґрунт повністю висихає – через 365 днів після початку Потопу – Б-г велить Ноаху і його родині вийти з ковчега і знову заселити землю.
Ноах зводить жертовник і приносить жертву Всевишньому. Б-г клянеться більше не знищувати все людство за їхні вчинки і встановлює веселку знаком нового союзу з людством. Ноах отримує згори заповіді, серед яких заборона вбивства і заборона їсти м’ясо або кров ще живої тварини, хоча в принципі м’ясо тварин після Потопу дозволяється людям для вживання в їжу.
Ноах насаджує виноградник і п’яніє від вина. Два його сини, Шем і Йафет, прикривають наготу свого батька й отримують слідом за тим благословення Ноаха. Долею Хама, який поглумився над батьком, стає прокляття.
Протягом десяти поколінь нащадки Ноаха залишаються єдиним народом з однією мовою та культурою. Потім, повставши проти Творця, вони зводять величезну вежу як символ своєї незламності. Б-г змішує їхню мову, і вони перестають розуміти один одного. Унаслідок цього люди закидають будівництво вежі й розсіюються по землі, утворюючи сімдесят народів.
Розділ “Ноах” завершується перерахуванням десяти поколінь від Ноаха до Аврама і розповіддю про подорож сім’ї Аврама з Ур-Касдіма до Харана дорогою в землю Кнаан.
