С

Моше продовжує свою останню промову до єврейського народу, обіцяючи їм, що якщо вони дотримуватимуться заповідей Тори, то на них чекає процвітання в Землі, до якої вони ось-ось мають увійти, щоб оселитися в ній, як обіцяв Вс-Вишній їхнім праотцям. Моше також докоряє їм за скоєні гріхи, нагадуючи про Золотого Тельця, про бунт Кораха, про гріх розвідників і про те, як вони гнівили Б-га в Тав'ер, Масі, та в Ківрот-Атаава. «Ви бунтували проти Б-га, - каже він, - з того дня, що я вас знаю». Але крім цього він говорить також про прощення Вс-вишнім їхніх гріхів і про Другі Скрижалі, які Б-г дарував їм після їхнього каяття. Їхні сорокарічні поневіряння в пустелі, каже Моше, під час яких Б-г харчував їх маною небесною, мали навчити їх, що «не тільки на хлібі живе людина, а й на тому, що виходить з уст Г-спода, живе людина». Ко Моше називає землю, куди їм належить увійти, «такою, що тече молоком і медом», особливо благословенною «сімома видами» плодів (пшениця, ячмінь, виноград, фіги, гранати, оливки й фініки), землею, що перебуває в центрі Б-жественного Провидіння. Він велить їм зруйнувати ідолів тих племен, що жили там раніше, а також застерігає євреїв, щоб вони не загордилися і не вирішили, що «моя сила і міць моєї руки створила мені все це багатство». Ключовим фрагментом цього розділу також є другий фрагмент молитви Шма (Слухай, Ізраїлю!), що повторює фундаментальні заповіді, перелічені в першій її частині, та говорить про нагороду за виконання волі Вс-Вишнього та про плачевні...

Дварім (Промови) — п'ята й остання з книг Тори. У талмудичній літературі вона отримала назву Мішне Тора — Повторення Тори. У перший день місяця Шват (за 37 днів до своєї смерті) Моше починає повторення Тори синам Ізраїлю, що зібралися, згадуючи події, що трапилися, і ті закони, які було дано згори протягом їхніх сорокалітніх мандрівок, докоряючи народу за їхні гріхи й вади і закликаючи їх берегти Тору й дотримуватися її заповідей у тій землі, що її Б-г дає їм у вічне володіння, у яку вони прийдуть після смерті Моше. Моше згадує, як він призначив суддів і наглядачів, щоб полегшити свій тягар вершити суд над народом і навчати їх слова Б-жого; згадує подорож від Синаю через велику й страшну пустелю; згадує похід розвідників і відмову народу від Землі Обітованої, яка відбулася після цього, через що Вс-Вишній ухвалив, що все покоління Результату муситиме померти в пустелі. "Також і на мене, — каже Моше, — прогнівався Г-сподь через вас, сказавши: "І ти не прийдеш туди"". Моше також згадує нещодавні події: відмову народів Моава й Амона дозволити ізраїльтянам пройти через свої землі; війни з еморейськими царями Сихоном і Огом і розселення на їхніх землях колін Реувена й Гада та частини коліна Менаше; а також напуття своєму наступникові Єгошуа, який приведе народ до Святої Землі та очолить євреїв у битвах за її оволодіння: "Не лякайтеся їх, бо Г-сподь, Б-г ваш, Сам веде за вас...