buttons

14 Кислева — День весілля Ребе та Ребецн

14 Кіслева 5784 (27.11.2023) | Історія, Любавичський Ребе, Пізнавально, С

14 КИСЛЕВА — 95 РОКІВ ЯК ВІДБУЛОСЯ ВЕСІЛЛЯ РАББІ МЕНАХЕМА-МЕНДЕЛА ШНЕЄРСОНА, МАЙБУТНЬОГО СЬОМОГО ЛЮБАВИЦЬКОГО РЕБЕ, І РЕБЕЦН ХАЇ-МУШКИ ШНЕЄРСОН, ДОНЬКИ ШОСТОГО ЛЮБАВИЦЬКОГО РЕБЕ, РАБІ ЙОСИПА-ІЦХАКА ШНЕЄРСОНА.

Весілля відбувалося у Варшаві, в єшиві “Томхей-Тмімім” за присутності безлічі хасидів і Шостого Ребе ХаБаДа.

Однак, весілля майбутнього Сьомого Любавицького Ребе і ребецн Хаї-Мушки Шнеєрсон святкували не тільки у Варшаві: батьків нареченого, Головного рабина Катеринослава-Дніпропетровська в 1909-1939 роках рабі Леві-Іцхака Шнеєрсон і його дружину праведну ребецн Хану, влада СРСР відмовилася випустити з країни, і вони не змогли бути присутніми на весіллі сина. Тому рабі Леві-Іцхак організував другу весільну церемонію в Дніпропетровську, яка проходила в той самий час, і для участі в ній прибуло багато рабинів і хасидів, які жили в Радянському Союзі.

“Добра звістка про те, що весілля доньки Ребе Раяца, пані ребецн Хая-Мушки, з Ребе має відбутися у Варшаві, викликало велику радість і розпалило бурю почуттів серед євреїв усієї Польщі, й особливо серед хабадників і “тмімім” – учнів ієшиви “Томхей-Тмімім”, у якій, на настійну вимогу Ребе Раяца, мало відбутися весілля.

Тринадцятого кислєва тисячі людей зібралися на вокзалі для того, щоб зустріти Ребе Раяца і його сім’ю, які на той час жили в Ризі (столиці незалежної тоді Латвійської республіки). Протягом дня до Варшави прибула велика кількість хабадників з усіх міст Польщі та Литви. Прибули також численні гості з віддалених місць, серед них тесть Ребе Раяца, реб Авроом Шнеерсон із Кишинева.

Цього дня для учнів єшиви “Томхей-Тмімім” було влаштовано трапезу, на яку прийшли Ребе, наречений, усі родичі нареченого і нареченої та багато хто з хабадників. Після трапези, що тривала до часу після опівночі, Ребе Раяц захотів танцювати з учнями старшої єшиви. Вони утворили велике коло, і Ребе Раяц довгий час танцював усередині нього.

Наступного дня, чотирнадцятого кислєва, о п’ятій годині вечора в залі єшиви почалося “Кабалат понім”. Біля входу в єшиву стояли спеціально поставлені охоронці, оскільки дозвіл увійти було дано тільки власникам вхідних квитків. Тисячі людей намагалися прорватися всередину і просили пустити їх, але місця було занадто мало для того, щоб вмістити всіх охочих.

У великому залі розташовувався величезний стіл, на чолі якого сидів наречений. Ребе Раяц сидів по його праву руку, а реб Авроом Шнеерсон – по його ліву руку. По обидва боки столу сиділи важливі гості: адмори, рабини, глави громад з усієї Польщі.

Абсолютна тиша настала в залі, коли Ребе Раяц почав промовляти: “Відомо й поширено, що впродовж весільних веселощів душі батьків до трьох попередніх поколінь приходять з “істинного світу”. Так це відбувається в усіх єврейських домівках. Однак інколи трапляється, що з’являються на весілля душі батьків більш ніж із трьох попередніх поколінь. І, як запрошення душам праведників, батькам нашим, нашим святим Ребе, які прийдуть на весілля для того, щоби благословити тих, хто вінчається, скажемо хасідус, частина якого належить Алтер Ребе, частина – Ребе о-Емцої, частина – батьку мого діда (Ребе Цемах-Цедеку), частина – дідові, батькові діда нареченої (Ребе Маарашу), частина – дідові діда нареченого, частина – батькові моєму, дідові нареченої (Ребе Рашабу). І сказано: “Той, хто вимовляє почуте від імені того, хто це вимовив, побачить, ніби той, хто вимовив, стоїть перед ним”, – і Ребе Раяц почав вимовляти маймор, що починається словами “Вийди, коханий мій, назустріч нареченій”. Після проголошення маймора Ребе Раяц разом із нареченим вирушив в окрему кімнату, де вони перебували недовгий час. Після цього нареченого вивели на “бадекеніш”, а звідти всі разом пішли до хупи, що знаходилася у дворі єшиви.

Понад п’ять тисяч людей юрмилися у дворі. Шошвіним були Ребе Раяц і його дружина ребецн Нехама-Діна, дядько Ребе Раяца реб Мойше Оренштейн і його дружина, ребецн Хая-Мушка, дочка Ребе Маараша. У той час, коли нареченого і наречену вели під хупу, Ребе Раяц наказав співати нігун Алтер Ребе – “Арба Бавот”. Сам Ребе також співав цей нігун у великому злитті з Вс-вишнім.

Хупу проводив сам Ребе Раяц. “Сім благословень” Ребе Раяц виголосив у дивовижному і найсильнішому “двейкут”, і вся громада стояла приголомшена видовищем, якого удостоїлася побачити.

Трапеза, присвячена весіллю, проходила в одному з великих залів Варшави. Ребе Раяц ходив між столами і сам розливав “машке” (так хасиди часто називають горілку або інший міцний кошерний алкогольний напій – розбавлений спирт або самогон) усім, хто брав участь у весіллі. Дійшовши до учнів, він виголосив перед ними бесіду, а після бесіди вийшов танцювати з керівниками єшиви і вихователями.

Закінчивши танцювати, Ребе Раяц сів на своє місце і сказав маймор, що починається словами “Той, хто створив веселощі й радість…”. Проголошення маймора тривало до часу після опівночі, і тільки тоді запрошені омили руки для того, щоб почати трапезу. Під час трапези Ребе наказав роздати в дар усім присутнім відбиток автографа Алтер Ребе з додатком пояснень, написаних святою рукою Ребе Раяца. Велика радість, весільні пісні й танці тривали до світанку. Лише о сьомій годині ранку учасники свята розійшлися по домівках. Такого дивовижного весілля Польща не бачила ніколи.