9 Кислева настає 251-а річниця від дня народження і 197-а річниця дня відходу з життя Другого Ребе ХаБаДа, раббі Дов-Бера, якого також називали Мітелер Ребе, «Середній Ребе». А 10 Кислева відзначають 198-у річницю його звільнення з царської в’язниці. Чудеса і знамення супроводжували його все життя.
У його батька, раббі Шнеура-Залмана з Ляд, засновника руху ХаБаД, відомого як Алтер Ребе, і його дружини, ребецн Стерни, чотирнадцять років не було синів, про що вони дуже журилися. Напередодні свого відходу з цього світу великий праведник і розповсюджувач вчення хасидизму Межеріческій Магід, учень і продовжувач справи Баал Шем Това, закликав до себе Алтер Ребе і, повідомивши, що незабаром у того народиться син, повелів назвати його своїм ім’ям. Через рік у Алтер Ребе народився хлопчик, який отримав ім’я Дов-Бер.
Саме Мітелер Ребе належало заснувати столицю ХаБаДа в Любавичах, хоча після того, як Алтер Ребе пішов із життя, раббі Дов-Бер деякий час жив у Кременчуці. Потім, ніби поступаючись наполяганням білоруських хасидів, він вирушив до Любавичів, і на місці згарища, де раніше стояв будинок, у якому навчався Алтер Ребе у Іссахар-Дова, він заснував свою резиденцію та благословив місто, як столицю хасидизму й місце проживання сподвижників ХаБаДу.
Ребе Раяц так пояснив причину, через яку такий непоказний штетл як Любавичі отримав статус столиці:
«Любавичі неспроста були призначені для того, щоб посісти таке значуще місце в житті прихованих праведників, а пізніше і в житті хасидів ХаБаДа. Для людей натхненних Любавичі, через своє особливе географічне положення, були місцем, яке особливо підходило б для того, щоб відокремитися від зовнішнього світу, і повністю віддатися Торі та Служінню Вс-Вишньому, або для початку нового життя, заснованого на традиційному чистому фундаменті Тори».
Понад століття відтоді Любавичі були резиденцією чотирьох поколінь керівників ХаБаДу, а сам рух дістав назву Любавичського і також став називатися голова ХаБаДу.
Мітелер Ребе заснував спеціальний комітет, який опікувався відновленням єврейських громад Білорусії, які постраждали від війни 1812 року; домігся від царського уряду виділення земельних ділянок у Херсонській губернії та заснував на них єврейські сільськогосподарські поселення, зокрема й знамениту колонію «Нагар Тов» на річці Добра (нині селище міського типу Березнеговатоє в Миколаївській області) та багато інших.
Мітелер Ребе заснував і перше Любавичське поселення в Ерец Ізраїлі, у місті Хевроні. Ребе багато подорожував, відвідуючи навіть віддалені єврейські містечка, проводячи активний збір коштів для нужденних євреїв у Святій Землі. Саме ця допомога, яку спрямовували в Ерец-Ізраїль, послужила формальним приводом для арешту Ребе царською владою. Його звинуватили в тому, що він переказує гроші ворогові Росії – Османській імперії, яка на той час формально володіла Ерец-Ізраїль. Донощики навіть підробили лист Ребе, і на підставі цього його ув’язнили. Однак, Мітелер Ребе розбив усі звинувачення, довівши їхню цілковиту неспроможність, і його звільнили 10 Кислева 1826 року, наступного дня після свого 53-го дня народження.
Ребе передбачав, що наступний, 5588 рік, буде роком великих гонінь і недобрих рішень для євреїв. Так, наприклад, було оголошено про указ «Про кантоністів», рекрутський набір єврейських дітей до царської армії, з метою відірвати їх від єврейства, та про інші антиєврейські постанови уряду. На Новий рік і Йом Кіпур 5588 року Мітелер Ребе вирушив до Гадяча, щоб помолитися на оелі свого батька Алтер Ребе. Його супроводжували тисячі хасидів, і Мітелер Ребе сказав їм:
«Домігся я від свого батька, щоб він звільнив мене з посади Ребе».
Хасиди вирішили, що він збирається їхати в Ерец-Ізраїль, і наробили галасу, що він залишає їх, як худобу без пастуха. Відповів їм Мітелер Ребе:
«Зять мій, раббі Менахем-Мендел – перебуває з вами, і він буде вам вірним пастухом».
Одразу після свят місяця Тишрей Ребе тяжко захворів. Розпочавши шлях із Гадяча до Любавичів, він доїхав лише до містечка Ніжин, де прогресуюча хвороба прикувала його до ліжка. Найбільші лікарі не змогли полегшити його страждання, але Ребе закликав хасидів не впадати у відчай і бути радісними, бо світ перебуває в біді, а радість пом’якшує суд.
У свій 54-ий день народження Ребе неодноразово непритомнів, і ввечері, звелівши одягнути себе у все біле, він став говорити хасидам, пояснюючи їм вірш «За Вс-Вишнім ідіть». Перед ранковою зорею він завершив свою промову словами: «Тому що з тобою джерело життя, від життя самого життя», і вимовивши їх, Мітелер Ребе залишив матеріальний світ.
Його зять, Цемах-Цедек сказав:
«Такого відходу зі світу не знаходимо ми з дня відходу зі світу Рашбі, який пішов у середині проголошення Тори».
Того ж дня його поховали в місті Ніжин, і перша річниця його визволення – 10 Кислева, яку хасиди готувалися відзначати з великою радістю, стала днем важкої жалоби для всього єврейського народу.
Використані матеріали: https://djc.com.ua/news/view/new/?id=30895&lang=ru
