“Нетілат Лулав” – заповідь Тори, відповідно до якої єврей у свято Суккот зобов’язаний узяти в руки арбаат ѓа-мінім (чотири види рослин).
Починаючи з 15 Тішрея 5786, щодня, єврейська громада Кам’янського збирається в суці, щоб виконати заповідь “Нетілат Лулав” на чотири види рослин.
“Які рослини на Суккот?
Чим схожий з ними наш народ?
Етрог – це символ доброти,
Завжди бажання є рости,
Старанно треба Тору вчити,
Багато добрих справ робити,
Це необхідно, бачить Б-г,
Вкус, аромат – це є Етрог!
А хто не робить добрих справ,
Хоч знає Тору, то Лулав.
Так, він живе без каяття,
Знання не втілює в життя,
Та треба і теоретично
По Торі жити, і практично,
Допомагать во славу Б-гу,
Хто потребує допомоги.
Не будьте осторонь, Лулави,
Робити треба добрі справи!
Ще Мірт, по-іншому, Адас,
Такі також є серед нас,
Робити всім добро бажаєте,
Але ви Тору не вивчаєте.
На аромат і смак приємний,
Та Мірт не істівний, напевно.
Знання і добрі вчинки разом
Євреям є дороговказом!
А ще є Арава, Верба –
Смаку і запаху нема,
Такі і Тору не вивчають,
Добро робити не бажають,
Асимілюючись, живуть,
Це їх влаштовує, мабуть.
Ні зле не роблять, ні корисне…
Але й вони потрібні, звісно!
Важливий кожен неодмінно,
Ми всі для Б-га дуже цінні!
Суккот об’єднує всіх нас,
Етрог, Лулав, Верба, Адас —
Ми всі разом, в єднанні сила,
І, навіть, виростають крила!
Хай буде дружнім наш народ,
Всіх з святом єдності – Суккот!
Нехай добро живе в оселях,
Щасливі будуть всі, веселі,
Здоров’я, миру і надії,
Хай в кожного здійсняться мрії!”
(автор — Ганна Купрій, член єврейської громади Кам’янського, член Спілки письменників України)
Символіка цієї заповіді пов’язана з поєднанням властивостей цих рослин: смаку і запаху. Смак символізує внутрішню гідність, набуту завдяки вивченню мудрості Тори. Запах, що поширюється рослиною, символізує діяння людини: виконання Закону і допомогу ближнім.
Таким чином, внутрішній сенс цієї міцви – в об’єднанні всіх євреїв, якими б вони не були.
