Хасидут

Що таке Шміні Ацерет і Сімхат Тора

21 Тішрея 5786 (Жов 13, 2025) | С, Хасидут

Шміні Ацерет і Сімхат Тора – два важливих свята, які відзначають на 22-й і 23-й дні місяця Тішрей у єврейському календарі. Шміні Ацерет, що означає «восьмий день зборів», є завершенням святкового періоду Суккоту. Це день, коли євреї моляться про дощ, що символізує успішний урожай у майбутньому році. Сімхат Тора, або «Радість Тори», відзначається наступного дня. Це свято присвячене завершенню щорічного циклу читання Тори. Цього дня громада святкує, танцюючи із сувоями Тори в синагогах, висловлюючи свою радість і подяку за мудрість і закони, які дає Тора. Обидва ці свята символізують єдність, радість і духовне піднесення для єврейської громади. Що відбувається під час Шміні Ацерет і Сімхат Тора Під час Шміні Ацерет і Симхат Тора євреї проводять багато традиційних релігійних і культурних обрядів. Шміні Ацерет присвячений молитвам і благословенням на завершення свят. Віряни моляться про початок сезону дощів, адже дощ вважається символом Божого благословення на майбутній рік. Сімхат Тора – свято радості, коли єврейська громада завершує річний цикл читання Тори. Цього дня люди танцюють і співають із сувоями Тори, висловлюючи свою вдячність за Божественне Писання. Свято супроводжується піснями, танцями та урочистим читанням перших і кінцевих рядків Тори, символізуючи постійний цикл її вивчення. Обидва свята є вираженням духовної відданості та вдячності за благословення Божі, і мають глибоке значення для єврейського народу. Звичаї та традиції Шміні Ацерет і Симхат Тора Шміні Ацерет...

Тижнева глава “Везот-Абраха”

20 Тішрея 5786 (Жов 12, 2025) | Тижнева глава, ХіТаС, Хасидут

Останній розділ Тори "Везот-Абраха" перераховує благословення, які Моше дав кожному з дванадцяти поколінь Ізраїлю перед своєю смертю. Вторячи благословенням, які Яків дав своїм синам п'ять поколінь тому, Моше наділяє кожне з поколінь своєю індивідуальною роллю всередині спільності народу Ізраїлю. Потім у цьому розділі йдеться про те, що Моше піднявся на гору Нево, з вершини якої він побачив Землю Обітовану. "І помер там Моше, раб Б-жий, у землі Моавитській, за словом Б-га... І ніхто не знає місця поховання його до цього дня". Тора завершується словами: "І не було більше пророка в Ізраїлі, як Моше, якого Б-г знав віч-на-віч, за всіма знаменнями і чудесами... і за рукою сильною, і за кожним дивом великим, що зробив Моше перед очима всього Ізраїлю.

Виконання заповіді “Нетілат Лулав”

17 Тішрея 5786 (Жов 9, 2025) | Громада, Ліцей, С, Свята, Хасидут

“Нетілат Лулав” – заповідь Тори, відповідно до якої єврей у свято Суккот зобов’язаний узяти в руки арбаат ѓа-мінім (чотири види рослин). Починаючи з 15 Тішрея 5786, щодня, єврейська громада Кам’янського збирається в суці, щоб виконати заповідь “Нетілат Лулав” на чотири види рослин. “Які рослини на Суккот? Чим схожий з ними наш народ? Етрог - це символ доброти, Завжди бажання є рости, Старанно треба Тору вчити, Багато добрих справ робити, Це необхідно, бачить Б-г, Вкус, аромат - це є Етрог! А хто не робить добрих справ, Хоч знає Тору, то Лулав. Так, він живе без каяття, Знання не втілює в життя, Та треба і теоретично По Торі жити, і практично, Допомагать во славу Б-гу, Хто потребує допомоги. Не будьте осторонь, Лулави, Робити треба добрі справи! Ще Мірт, по-іншому, Адас, Такі також є серед нас, Робити всім добро бажаєте, Але ви Тору не вивчаєте. На аромат і смак приємний, Та Мірт не істівний, напевно. Знання і добрі вчинки разом Євреям є дороговказом! А ще є Арава, Верба - Смаку і запаху нема, Такі і Тору не вивчають, Добро робити не бажають, Асимілюючись, живуть, Це їх влаштовує, мабуть. Ні зле не роблять, ні корисне... Але й вони потрібні, звісно! Важливий кожен неодмінно, Ми всі для Б-га дуже цінні! Суккот об'єднує всіх нас, Етрог, Лулав, Верба, Адас -- Ми всі разом, в єднанні сила, І, навіть, виростають крила! Хай буде дружнім наш народ, Всіх з святом єдності - Суккот! Нехай добро живе в оселях, Щасливі будуть всі, веселі, Здоров'я, миру і надії, Хай в кожного...

Свято Суккот

14 Тішрея 5786 (Жов 6, 2025) | Історія хасидизму, Громада, С, Хасидут

У ДНІ СВЯТА СУККОТ (15-21 ТІШРЕЯ), ЯКЕ НАЗИВАЄТЬСЯ “ЧАС НАШОЇ РАДОСТІ”, ЄВРЕЇ ЖИВУТЬ У ВКРИТИХ ГІЛКАМИ ТИМЧАСОВИХ БУДІВЛЯХ, ЗВАНИХ “СУККА”, У ЯКИХ БЕНКЕТУЮТЬ І СЛАВЛЯТЬ ВС-ВИШНЬОГО ВСІ СІМ ДНІВ СВЯТА. Що таке Суккот? Якщо початок місяця Тішрей пройнятий атмосферою покаяння, прагнення духовно піднести себе і піднятися до Б-жественного, то друга частина місяця має інше значення – привнести Б-жественне у світ, перейнятися всім, що Ним заповідуважено, до такої міри, щоб це викликало велику радість. І в цьому – головний сенс свята Суккот, яке називається “Час нашої радості”. Ідея сукки в тому, щоб, як сказано в Писанні, “на всіх шляхах твоїх ти пізнавав Його”, тобто щоб будь-які справи єврея, не тільки молитва і вивчення Тори, а й навіть звичайнісінькі, були пов’язані з Вс-Вишнім. Адже навіть коли людина спить або їсть у сукці, вона виконує Його заповідь, і навіть йдучи з неї, вона пов’язана з цією міцвою… Один із найважливіших законів Суккот – міцва “чотирьох рослин”, коли з’єднують разом лулав – довгу гілку фінікової пальми, яка не розпустилася, етрог – цитрон, адассім – гілочки пахучої миртової мирти й аравот – гілки скромної верби та вимовляють над ними особливе благословення. Символіка цієї заповіді пов’язана з поєднанням властивостей цих рослин: смаку і запаху. Смак символізує внутрішню гідність, набуту завдяки вивченню мудрості Тори. Запах, що поширюється рослиною, символізує діяння людини: виконання Закону і допомогу ближнім. Етрог Як етрог поєднує приємний смак і...

День Спокути — Йом-Кіпур

8 Тішрея 5786 (Вер 30, 2025) | Історія хасидизму, Новини, С, Хасидут

Йом-Кіпур (День Спокути) – вершина духовного піднесення, що панує серед євреїв протягом сорока днів. Першими були тридцять днів місяця Елул – час щирого звіту, самоаналізу та підбиття підсумків прожитого року. А потім – десять днів трепету і каяття від Рош-аШоне до Дня Спокути. Йом-Кіпур – найсвятіший і найпіднесеніший день року, коли євреї, забуваючи про земні справи, повністю присвячують себе спокуті й очищенню від скоєних гріхів. Щоб прийти до Дня Спокути внутрішньо підготовленою, людина аналізує минулий рік, згадує свої гріхи перед людьми і Б-гом. Людина – не ангел, їй властиво помилятися, але Б-г завжди готовий пробачити того, хто щиро розкаявся. Ось чому не страх, не душевні муки і не жах перед небесним судом несе День Спокути євреям, а радість і душевне піднесення. Піднявшись над земним, щиро і повністю поставши перед Вс-Вишнім і Прощаючим, ми знаходимо надію, і навіть упевненість, що будемо вписані в щасливий рік. «Над нами всіма суд у Рош-аШоне, а вирок виноситься на Йом-Кіпур», – із століття в століття повторюють євреї на Судний День. «Тому що цього дня Він пробачить вас, щоб очистити вас від гріхів ваших». Тридцять три століття тому, в Синайській пустелі, після гріхопадіння євреїв – поклоніння золотому тельцю – Моше піднявся на гору Синай благати Б-га про прощення своєму народу. У день Йом-Кіпур він повернувся, приніс нові Скрижалі Заповіту і радісну звістку: «Простив Я за словом твоїм!». Відтоді Йом-Кіпур став днем Всепрощення і водночас першим днем вивчення...

Йорцайт ребецн Хани Шнеєрсон

6 Тішрея 5786 (Вер 28, 2025) | Історія хасидизму, С

Ребецн Хана Шнеєрсон народилася 28 Тевета 5640 (12 січня 1880) року в місті Миколаєві. Її батьками були раббі Меїр-Шломо Яновський, який обіймав місце рабина міста Миколаєва, та ребецн Рахель, донька рабина міста Добренка, раббі Іцхака Пушніча. Тринадцятого Сівана 5660 (10 червня 1900) року вона одружилася із рабином Леві-Іцхаком Шнеєрсоном. У 5669 (1908) році раббі Леві-Іцхак обійняв посаду рабина міста Катеринослава (нині місто Дніпро). Протягом тридцяти років виконання ним посади рабина Катеринослава ребецн стояла з ним поруч у його святій роботі. На додаток до того, що ребецн була обізнана в книгах і була освіченою жінкою, вона добре володіла російською мовою, розуміла людей і вміла з ними спілкуватися. Цим вона зробила чималий внесок в успіх свого чоловіка-рабина і вплив його на євреїв Катеринослава. У 5699 (1938) році раббі Леві-Іцхак був заарештований за його активні дії зі зміцнення Іудаїзму в радянській Росії. Незабаром його засудили на заслання в місто Чилі – віддалене місто в Казахстані. Одразу після того, як ребецн стало відомо про місцезнаходження її чоловіка, вона приєдналася до нього, незважаючи на труднощі й небезпеку, пов’язані з цим. Прибувши до Чилі, вона зуміла полегшити незліченні лиха і муки, що випали на долю чоловіка. У нелюдських умовах заслання ребецн Хана сама, власними руками виготовляла саморобне чорнило, діставала папір для того, щоб дати йому змогу писати дивовижні відкриття в Торі, які побачили світ лише близько тридцяти років потому. Багато...

Тижнева глава “Аазіну”

6 Тішрея 5786 (Вер 28, 2025) | С, Тижнева глава, Хасидут

Глава "Аазіну" ("Внемліте") називається "піснею". Моше Рабейну проголосив її перед синами Ізраїлю в останній день свого земного життя. Закликаючи у свідки небеса і землю, Моше волає до народу: "Пам'ятай дні давнини, пам'ятай роки всіх поколінь, запитай батька твого, і скаже він тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі..." Як Б-г "знайшов їх у землі пустельній", зробив їх народом-обраним і наділив їх благословенною землею. Пісня Моше також застерігає про пастку, яку приховує в собі достаток: "І розжирів Йешурун, і став брикатися. Розжирів ти, розтовстів, роздався. І залишив він Всесильного, що створив його, і паплюжив Твердиню порятунку свого", - і про страшні наслідки, що настануть, бо в результаті Всевишній "приховає Свій лик від них". Але в кінцевому підсумку він обіцяє, що Б-г "за кров рабів Своїх помститься, і помсту здійснить над ворогами їхніми, і спокутує землю Свою і народ Свій". Розділ завершується велінням Всевишнього Моше зійти на вершину гори Нево, з якої він погляне на Землю Обітовану перед тим, як померти на цій горі. Любавицький Ребе про главу Аазину Три похвали Розділ Аазину являє собою пісню Моше. Вона оповідає про вчення Б-жого, про народ Ізраїлю і про багато іншого. "БО ЧАСТКА Б-ГА — НАРОД ЙОГО, ЯАКОВ - ОБЛАСТЬ ЧАСТКИ ЙОГО. ЗНАЙШОВ ВІН ЙОГО В КРАЇНІ ПУСТЕЛЬНІЙ..." (Дварим, 32:9). Простий сенс цих слів у тому, що Вс-Вишній знайшов народ Ізраїлю в пустелі. На перший погляд це здається неправильним, адже вже в Єгипті...

Дуже важливо перед Рош-аШана написати листа Ребе

29 Елула 5785 (Вер 22, 2025) | Громада, Хасидут

Увечері 22 вересня 2025 року заходить канун Рош-аШана, і дуже важливо напередодні цього великого свята написати ПАН-лист праведнику з проханням про благословення і повідомленням про ухвалене на себе добре рішення на честь цього дня. «Це дуже давня традиція – писати Ребе перед Рош аШана лист «підьон а-нефеш» із проханням про благословення, – розповів посланець Любавицького Ребе рабин Реувен Каминецький, – ПАН або «підьон а-нефеш», у буквальному перекладі «лист душі» – письмове звернення до праведника, чия душа покинула матеріальний світ. Цього дня заведено написати такого листа Главі нашого покоління Сьомому Любавичському Ребе Менахему-Менделу Шнеєрсону. Необхідно зазначити, що дуже важливо, перш ніж почати писати листа, зробити нетілат ядаім, омивання рук, а чоловіки повинні також одягнути гартл». Прохаючи благословення для себе або когось іншого, потрібно написати ім'я цієї людини (єврейське ім'я, якщо воно в неї є) та ім'я матері. Для неєврея зазвичай згадується ім'я не матері, а батька. Лист може бути написаний будь-якою...

Готуємось до Рош-аШана: Сіманім у вечірній трапезі

29 Елула 5785 (Вер 22, 2025) | Хасидут

Наші мудреці казали, що прикмета (симан) – це серйозна річ. Тому на самому початку трапези Рош-аШана виконуються звичаї, мета яких — розпочати новий рік із добрих прикмет. Під час вечірньої трапези Рош-аШана, оскільки починається новий рік, прийнято їсти деякі речі — «симанім», «символи», промовляючи при цьому короткі прохання про майбутній рік, звернені до Творця, головне слово яких співзвучне назві того чи іншого «символу». Насамперед це гранати, в яких багато зерен, і прийнято говорити: «Хай буде воля Твоя… щоб у нас було так багато заслуг, як зернят у граната». Яблуко з медом: прийнято просити, щоб «рік був солодкий, як яблуко в меді». Фініки - на івриті фінік називається "тамар", що співзвучно кореню "там"(закінчити) - просимо, "щоб закінчилися вороги наші". Голова риби: їдять голову, і просять – «…щоб ми були головою, а не хвостом» Буряк, можна взяти і бурякове листя, бадилля. Простіше взяти буряк і зробити з нього якийсь салат. Буряк на івриті "селечок" - від кореня "прибрати" - просимо, "щоб забралися вороги наші". Є ще кара – це такий сорт гарбуза. На арамейському "кара" означає "гарбуз". Коли їдять гарбуз, говорять два прохання: на кара [«давній» гарбуз] - «шикарі гзар діней-ну» - «щоб був розірваний суворий вирок», а на звичайний, помаранчевий гарбуз [який родом з Америки] кажуть «щоб були зачитані наші заслуги» (на івриті «лікроа» – порвати, а «лікро» – прочитати). "Цімес" на ідиш - це кориця. Окремо беремо борошно, яйце, трохи олії, сіль, перець, перемішуємо і...

День народження раббі Цемах-Цедека

29 Елула 5785 (Вер 22, 2025) | Історія хасидизму

29 Елула 5785 (22 вересня 2025) виповнюється 236 років з дня народження Третього Любавичського Ребе раббі Менахема-Мендела бар Шолома-Шахне, також відомого як Цемах-Цедек (за назвою книги його респонсів, опублікованої після його смерті та отримавши загальне визнання. «Цемах Цедек» перекладається як «паросток праведності»). Ребе Цемах-Цедек також відомий як непохитний борець проти «кантонізма» – насильницької рекрутчини, якою царський уряд переслідував єврейських дітей, а також проти знищення царським урядом системи традиційної єврейської освіти, коли міністр народної освіти Російської імперії, граф Сергій Семенович Уваров, намагався ввести казенні школи та раввінські училища замість звичних хедерів та єшив. Ребе Цемах-Цедек народився 29 Елула 5549 (1789) року в містечку Льозно, розташованому південніше Вітебська. Його батьком був раббі Шолом-Шахна, а матір’ю – рабанит Двора-Лея, дочка Алтер Ребе. Новонародженого назвали на честь глави білоруських хасидів, раббі Менахема-Мендла з Вітебська (за іншими джерелами – раббі Менахема-Мендела з Городка), який помер на Святій Землі, у Тверії, за рік до цього. У 5553 році, у піст Гедалії, через три дні після того, як дитині виповнилося три роки, померла його мати – ребецн Двора-Лея. З того часу він виховувався в домі Алтер Ребе та вивчав Тору під його керівництвом. У вісім років він уже поглиблено вивчав Талмуд і книги законовчителів, виявляючи здатність миттєво засвоювати матеріал та виняткову пам’ять. З дванадцяти років він почав...