22 Тішрея 5786 (14 жовтня 2025) єврейська громада Кам’янського зібралась, щоб прочитати молитви “Шахаріт” та “Ізкор”, сісти разом у суці за святковою трапезою, о 18: 41 запалити свічки свята Сімхат Тора та здійснити заповідь Акафот (танці з Торою). 23 Тішрея святкові дні закінчилися молитвою Мінха та вечірньою молитвою. Сімхат Тора святкували з надією на великі дива — щоб цього року, нарешті, мир прийшов в усі куточки нашої планети!
У ДНІ СВЯТА СУККОТ (15-21 ТІШРЕЯ), ЯКЕ НАЗИВАЄТЬСЯ “ЧАС НАШОЇ РАДОСТІ”, ЄВРЕЇ ЖИВУТЬ У ВКРИТИХ ГІЛКАМИ ТИМЧАСОВИХ БУДІВЛЯХ, ЗВАНИХ “СУККА”, У ЯКИХ БЕНКЕТУЮТЬ І СЛАВЛЯТЬ ВС-ВИШНЬОГО ВСІ СІМ ДНІВ СВЯТА. Що таке Суккот? Якщо початок місяця Тішрей пройнятий атмосферою покаяння, прагнення духовно піднести себе і піднятися до Б-жественного, то друга частина місяця має інше значення – привнести Б-жественне у світ, перейнятися всім, що Ним заповідуважено, до такої міри, щоб це викликало велику радість. І в цьому – головний сенс свята Суккот, яке називається “Час нашої радості”. Ідея сукки в тому, щоб, як сказано в Писанні, “на всіх шляхах твоїх ти пізнавав Його”, тобто щоб будь-які справи єврея, не тільки молитва і вивчення Тори, а й навіть звичайнісінькі, були пов’язані з Вс-Вишнім. Адже навіть коли людина спить або їсть у сукці, вона виконує Його заповідь, і навіть йдучи з неї, вона пов’язана з цією міцвою… Один із найважливіших законів Суккот – міцва “чотирьох рослин”, коли з’єднують разом лулав – довгу гілку фінікової пальми, яка не розпустилася, етрог – цитрон, адассім – гілочки пахучої миртової мирти й аравот – гілки скромної верби та вимовляють над ними особливе благословення. Символіка цієї заповіді пов’язана з поєднанням властивостей цих рослин: смаку і запаху. Смак символізує внутрішню гідність, набуту завдяки вивченню мудрості Тори. Запах, що поширюється рослиною, символізує діяння людини: виконання Закону і допомогу ближнім. Етрог Як етрог поєднує приємний смак і...
Йом-Кіпур (День Спокути) – вершина духовного піднесення, що панує серед євреїв протягом сорока днів. Першими були тридцять днів місяця Елул – час щирого звіту, самоаналізу та підбиття підсумків прожитого року. А потім – десять днів трепету і каяття від Рош-аШоне до Дня Спокути. Йом-Кіпур – найсвятіший і найпіднесеніший день року, коли євреї, забуваючи про земні справи, повністю присвячують себе спокуті й очищенню від скоєних гріхів. Щоб прийти до Дня Спокути внутрішньо підготовленою, людина аналізує минулий рік, згадує свої гріхи перед людьми і Б-гом. Людина – не ангел, їй властиво помилятися, але Б-г завжди готовий пробачити того, хто щиро розкаявся. Ось чому не страх, не душевні муки і не жах перед небесним судом несе День Спокути євреям, а радість і душевне піднесення. Піднявшись над земним, щиро і повністю поставши перед Вс-Вишнім і Прощаючим, ми знаходимо надію, і навіть упевненість, що будемо вписані в щасливий рік. «Над нами всіма суд у Рош-аШоне, а вирок виноситься на Йом-Кіпур», – із століття в століття повторюють євреї на Судний День. «Тому що цього дня Він пробачить вас, щоб очистити вас від гріхів ваших». Тридцять три століття тому, в Синайській пустелі, після гріхопадіння євреїв – поклоніння золотому тельцю – Моше піднявся на гору Синай благати Б-га про прощення своєму народу. У день Йом-Кіпур він повернувся, приніс нові Скрижалі Заповіту і радісну звістку: «Простив Я за словом твоїм!». Відтоді Йом-Кіпур став днем Всепрощення і водночас першим днем вивчення...
Ребецн Хана Шнеєрсон народилася 28 Тевета 5640 (12 січня 1880) року в місті Миколаєві. Її батьками були раббі Меїр-Шломо Яновський, який обіймав місце рабина міста Миколаєва, та ребецн Рахель, донька рабина міста Добренка, раббі Іцхака Пушніча. Тринадцятого Сівана 5660 (10 червня 1900) року вона одружилася із рабином Леві-Іцхаком Шнеєрсоном. У 5669 (1908) році раббі Леві-Іцхак обійняв посаду рабина міста Катеринослава (нині місто Дніпро). Протягом тридцяти років виконання ним посади рабина Катеринослава ребецн стояла з ним поруч у його святій роботі. На додаток до того, що ребецн була обізнана в книгах і була освіченою жінкою, вона добре володіла російською мовою, розуміла людей і вміла з ними спілкуватися. Цим вона зробила чималий внесок в успіх свого чоловіка-рабина і вплив його на євреїв Катеринослава. У 5699 (1938) році раббі Леві-Іцхак був заарештований за його активні дії зі зміцнення Іудаїзму в радянській Росії. Незабаром його засудили на заслання в місто Чилі – віддалене місто в Казахстані. Одразу після того, як ребецн стало відомо про місцезнаходження її чоловіка, вона приєдналася до нього, незважаючи на труднощі й небезпеку, пов’язані з цим. Прибувши до Чилі, вона зуміла полегшити незліченні лиха і муки, що випали на долю чоловіка. У нелюдських умовах заслання ребецн Хана сама, власними руками виготовляла саморобне чорнило, діставала папір для того, щоб дати йому змогу писати дивовижні відкриття в Торі, які побачили світ лише близько тридцяти років потому. Багато...
29 Елула 5785 (22 вересня 2025) виповнюється 236 років з дня народження Третього Любавичського Ребе раббі Менахема-Мендела бар Шолома-Шахне, також відомого як Цемах-Цедек (за назвою книги його респонсів, опублікованої після його смерті та отримавши загальне визнання. «Цемах Цедек» перекладається як «паросток праведності»). Ребе Цемах-Цедек також відомий як непохитний борець проти «кантонізма» – насильницької рекрутчини, якою царський уряд переслідував єврейських дітей, а також проти знищення царським урядом системи традиційної єврейської освіти, коли міністр народної освіти Російської імперії, граф Сергій Семенович Уваров, намагався ввести казенні школи та раввінські училища замість звичних хедерів та єшив. Ребе Цемах-Цедек народився 29 Елула 5549 (1789) року в містечку Льозно, розташованому південніше Вітебська. Його батьком був раббі Шолом-Шахна, а матір’ю – рабанит Двора-Лея, дочка Алтер Ребе. Новонародженого назвали на честь глави білоруських хасидів, раббі Менахема-Мендла з Вітебська (за іншими джерелами – раббі Менахема-Мендела з Городка), який помер на Святій Землі, у Тверії, за рік до цього. У 5553 році, у піст Гедалії, через три дні після того, як дитині виповнилося три роки, померла його мати – ребецн Двора-Лея. З того часу він виховувався в домі Алтер Ребе та вивчав Тору під його керівництвом. У вісім років він уже поглиблено вивчав Талмуд і книги законовчителів, виявляючи здатність миттєво засвоювати матеріал та виняткову пам’ять. З дванадцяти років він почав...
В ніч з суботи на неділю, о 00:30, в синагозі “Бейт Реувен” благодійного центру “Бейт Барух” (м. Кам'янське) почали читання передноворічних сліхот. У наступні дні читання проводитиметься перед кожною ранковою молитвою «Шахаріт». За звичаєм європейських громад, сліхот починають читати з неділі перед Рош а-Шана. При цьому стежать, щоб це читання тривало принаймні чотири дні. (Східні євреї починають читати сліхот з другого числа місяця Елул і продовжують читання аж до Йом Кіпура). Оскільки перший день Рош а-Шана цього року припадає на вівторок, 23 вересня, сліхот починають читати з неділі, 14 вересня. «У ці дні місяця Елул прийнято вставати в годину ранкової варти (остання третина ночі), збиратися в синагогах і читати сліхот («вибачення») – тексти та молитви, що спонукають до каяття». Слово «сліхот» – множина від івритського «сліха» – вибачення, прохання про прощення. Так називаються тфілот (молитви) та піютим (спеціальні гімни релігійного змісту), в яких ми просимо Вс-вишнього пробачити нас за наші прогріхи, позбавити від нещасть і врятувати єврейський народ. Зазвичай сліхот читаються в дні загальних постів, під час національних бід і, головним чином, – в Елулі, місяці виправлень, місяці тшуви. Ці тексти дійсно завершуються проханням про прощення. (Лейтмотив молитви – Слах лану, «прости...
18 Елула весь світ відзначає річницю народження двох великих праведників – Баал Шем Това та рабі Шнеура-Залмана з Ляд, відомого також як Алтер Ребе. Ісраель Бен Еліезер (Баал Шем Тов) народився на межі XVII та XVIII століть. Згідно з єврейською традицією, дата його народження не викликає сумнівів – точно відомо, що він народився у праведних рабі Еліезера та ребецн Сари в понеділок, 18 елула 5458 року (25 серпня 1698 року) в селищі Окуп. Попри цей безсумнівний факт, у різних енциклопедіях і книгах досі можна зустріти, мовляв, історики точної дати не знають і навіть пишуть різні роки, хоча всі сходяться на тому, що це було близько 1700 року. На початку свого життєвого шляху він був одним із «прихованих праведників», і мало хто знав про його велику місію – відкрити людям світло хасидизму, але згодом він проголосив своє вчення, яке сколихнуло весь єврейський світ, надавши йому новий імпульс та енергію. Щороку 18 Елула Баал Шем Тов влаштовував трапезу, відзначаючи свій день народження, і одного разу, у 1744 році, до нього підійшов рав Борух, прямий нащадок знаменитого Мааралі з Праги, рід якого сходить до нащадків дому царя Давида. З дня весілля рава Боруха з ребецн Рівкою минуло 10 місяців, але дітей у них ще не було. Під час трапези Баал Шем Тов сказав раву Боруху: «Буквально до цього часу ви будете обіймати сина». І рівно через рік, день у день, 18 Елула 5505 (1745) року, в сім’ї рава Боруха та ребецн Рівки народився син, і назвали його на честь дідуся – Шнеур-Залман. Це...
Протягом усього місяця Елул у всіх синагогах світу сурмлять у шофар після завершення ранкової молитви Шахарит. У Кам’янському сурминня в шофар проводиться наприкінці кожної молитви, адже важливо, щоб кожен єврей почув цей звук і згадав про Рош аШана, що наближається. На відміну від заповіді сурминня в Рош аШана, сурминня в місяць Елул є звичаєм, покликаним підготувати нас до Дня Суду і спонукати нас зробити Тшуву. Мудреці казали: «Звуки Шофара пробуджують до тшуви». Тому заведено сурмити в шофар після ранкової молитви, починаючи з другого дня новомісяччя Елул і закінчуючи днем, що передує Рош аШана. Напередодні Рош аШана в шофар не сурмлять, щоб відокремити сурминня, яке стосується заповіді – в Рош аШана, від сурмлінь місяця Елул, які є лише звичаєм. Звуки шофара бувають трьох видів: Ткіа – протяжний, безперервний звук, що різко обривається; Шварим – три звуки, розділені короткими інтервалами; Труа – дев’ять коротких звуків; Довгий звук ткія, носить назву Ткія гдола. Звук шофара дуже важливий у єврейській традиції. Коли Моше в Рош Ходеш місяця Елул піднявся на гору Синай, щоб отримати там нові скрижалі Заповіту, євреї у своєму таборі сурмили в шофар. На згадку про це євреї і сурмлять у шофар від початку Елулу – щоб нагадати про те, як Моше піднімався до Вс-вишнього, і підтвердити ще раз, що Ізраїль покаявся в гріху створення «золотого тельця» та викорінив, спокутував його, і тому Вс-вишній у Своїй милості і дав йому нові скрижалі після спливу сорока днів. Це нагадування має...
Вчора ввечері розпочався Рош Ходеш місяця Елул, який триватиме два дні, 24-го і 25-го серпня. Новомісяччя Елула завжди триває два дні. Перший з них – це 30-й день Ава, який завжди є повним місяцем. Сам Елул – це завжди неповний місяць, він триває 29 днів. Елул – шостий місяць року, якщо рахувати місяці згідно з єврейським звичаєм – від Нісана, як сказано в Торі: «Цей місяць для вас – початок місяців, перший він для вас з місяців року» (Шмот 12:1). Якщо ж відраховувати місяці від Тишрей, Елул – останній місяць року. Слід зазначити, що в арамейській мові слово Елул має те саме коріння, що й слово, яке означає пошук або уважне вивчення чого-небудь. Так, наприклад, слова Тори: «Щоб вони вивчили землю Кнаана» (Бемідбар, 13,1), перекладаються на арамейську мову фразою, де слову «вивчили» відповідає слово віалелун. Адже в тому і полягає призначення місяця Елул, що в дні його ми вдивляємося у вчинки, скоєні протягом року, згадуємо всі свої гріхи – щоб викорінити їх зі свого серця і повернутися до Всевишнього. Перші літери слів Шир га-ширім – «Я належу коханому моєму, і коханий мій належить мені» – на івриті утворюють слово «Елул». Адже саме в цьому місяці єврейський народ зміцнюється в каятті в гріхах і наближається до свого коханого – Всевишнього. І сам Він простягає йому руку і наближає його до Себе. Всі чотири (в оригіналі) слова цієї фрази закінчуються на літеру י (іуд). Чотирикратна гематрія літери іуд дорівнює сорока, що відповідає сорока дням, призначеним для каяття – дням...
Сьогодні ввечері заступає 15 день місяця Ав, про який сказано у Вавилонському Талмуді (трактат Тааніт): «Не було свят у євреїв, подібних до 15 Ава та Йом Кіпуру». 15 Ава – це перший святковий день, що настає після страшного і скорботного дня 9 Ава, бо 15 число кожного місяця завжди особливий день, бо це – день повного місяця. П’ятнадцяте Ава (2025 р. випадає на 9 серпня), безсумнівно, найзагадковіший день єврейського календаря. Якщо заглянути в Шулхан Арух (звід єврейського закону), то в ньому не знайти згадки про які-небудь ритуали цього дня, крім лише того, що в молитвах в цей день не вимовляється таханун (покаяна молитва), як і в інші святкові дні, а також що починаючи з 15-го року. а “ніч створена для навчання”. Крім того, Талмуд розповідає, що багато років тому п’ятнадцятого Ава “єрусалимські дівчата виходили танцювати у виноградники” і що “кожний, хто був неодружений, йшов туди”, щоб обрати собі наречену. І цей день Талмуд називає найбільшим святом року поряд із Йом-Кіпуром, відвівши останньому почесне друге місце! Насправді, 15 Ава не може не бути загадкою. Випадаючи на повний місяць трагічного місяця Ав, він є святом майбутнього Визволення, і, отже, днем, чия суть за визначенням непізнана для нас, поки що не звільнених… Минулого з цим днем були пов’язані красиві звичаї, наприклад, 15 Ава дочки Ізраїлю виходили танцювати у виноградники. Сказано в Талмуді, що абсолютно всі дівчата виходили у позичених білих сукнях. Обов’язковою умовою було – щоб сукня була позичена в...
