Глава "Аазіну" ("Внемліте") називається "піснею". Моше Рабейну проголосив її перед синами Ізраїлю в останній день свого земного життя. Закликаючи у свідки небеса і землю, Моше волає до народу: "Пам'ятай дні давнини, пам'ятай роки всіх поколінь, запитай батька твого, і скаже він тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі..." Як Б-г "знайшов їх у землі пустельній", зробив їх народом-обраним і наділив їх благословенною землею. Пісня Моше також застерігає про пастку, яку приховує в собі достаток: "І розжирів Йешурун, і став брикатися. Розжирів ти, розтовстів, роздався. І залишив він Всесильного, що створив його, і паплюжив Твердиню порятунку свого", - і про страшні наслідки, що настануть, бо в результаті Всевишній "приховає Свій лик від них". Але в кінцевому підсумку він обіцяє, що Б-г "за кров рабів Своїх помститься, і помсту здійснить над ворогами їхніми, і спокутує землю Свою і народ Свій". Розділ завершується велінням Всевишнього Моше зійти на вершину гори Нево, з якої він погляне на Землю Обітовану перед тим, як померти на цій горі. Любавицький Ребе про главу Аазину Три похвали Розділ Аазину являє собою пісню Моше. Вона оповідає про вчення Б-жого, про народ Ізраїлю і про багато іншого. "БО ЧАСТКА Б-ГА — НАРОД ЙОГО, ЯАКОВ - ОБЛАСТЬ ЧАСТКИ ЙОГО. ЗНАЙШОВ ВІН ЙОГО В КРАЇНІ ПУСТЕЛЬНІЙ..." (Дварим, 32:9). Простий сенс цих слів у тому, що Вс-Вишній знайшов народ Ізраїлю в пустелі. На перший погляд це здається неправильним, адже вже в Єгипті...
